ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 204/8443/19
провадження № 51-2481 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Медицької У.І.,
прокурора Кузнєцова С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2020 року стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Долинське Кіровоградської області,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2020 року, засуджено ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року й остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 18 липня 2019 року приблизно о 07:30, незаконно проникнувши до будинку АДРЕСА_2, таємно, повторно викрав майно потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 36 206,9218 грн, спричинивши останній матеріальної шкоди на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, які її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх змінити в частині призначення остаточного покарання. Свої вимоги мотивує тим, що:
- судом першої інстанції, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, при визначенні ОСОБА_1 остаточного покарання неправильно застосовано положення ст. 71 КК України замість ч. 4 ст. 70 КК України;
- ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Позиція учасників судового провадження
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положенням ч. 2 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі стороною обвинувачення не оспорюються.
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 71 КК України, то колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.