Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 335/9433/17
провадження № 51 - 1167 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненко І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Мінтенка Ю. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Мірзоян Т. В., яка брала участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017080000000271, виправданої
ОСОБА_1 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Марганець Дніпропетровської області працюючої технічним директором Приватного науково-технічного підприємства "Соціум", зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК, та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діянні складу злочину.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2017 року, на майно, що належить ОСОБА_1, а саме з: квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; 43/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4, гараж літ. Б в гаражному кооперативі "Прогрес" за адресою: м. Запоріжжя, гараж 114.
Вирішено питання про долю речових доказів у кримінальному проваджені.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком суд виправдав ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину, зокрема, в тому, що вона, будучи експертом з охорони здоров`я та навколишнього середовища відділу будівельно-інженерних експертиз та кошторису Філії ДП "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" у Запорізькій області 23 травня 2017 року, у якої знаходиться експертний звіт проектної документації "Виконання техніко-економічного обґрунтування "Будівництво зовнішніх мереж та споруд водопостачання та водовідведення селища Кирилівка Запорізької області", що виконано на замовлення ТОВ "ВП "Промислові системи", яке в свою чергу розробило зазначену проектну документацію на замовлення Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької ОДА, близько 12 год 30 хв, діючи умисно, шляхом вимагання, з метою одержання неправомірної вигоди для третьої особи, а саме ПрАТ "Запорізький електровозоремонтний завод", у службовому кабінеті директора Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької облдержадміністрації ОСОБА_2, розташованого у будинку № 72 А по вул. Незалежної України в м. Запоріжжі , одержала від останнього неправомірну вигоду у вигляді дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ПрАТ "ЗЕРЗ", за надання публічних послуг зі складання та видачі позитивного експертного звіту при розгляді проектної документації "Виконання техніко-економічного обґрунтування та водовідведення селища Кирилівка".
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК, не дав відповіді на усі доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, не мотивував процесуальне рішення, не надав свою оцінку доказам, погодившись з оцінкою суду першої інстанції та необґрунтовано залишив виправдувальний вирок суду першої інстанції без змін.
Прокурор вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на покази свідка сторони захисту ОСОБА_3, при цьому цей доказ не був відкритий стороні обвинувачення за результатами завершення досудового розслідування, що є порушенням ст. 290 КПК.
Апеляційний суд, на думку прокурора, не перевірив доводи прокурора про безпідставне визнання судом першої інстанції недопустимим доказом даних протоколу про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 18 липня 2017 року та доводи про вчинення злочину ОСОБА_1 саме як експертом ДП "Укрдержбудекспертиза".
Прокурор зазначає про порушення ст. 349 КПК з огляду на не дотримання порядку дослідження доказів судом першої інстанції та залишення без належної оцінки зазначеного доводу апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.
Прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, вважає, що дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 368-4 КК, оскільки остання вимагала видачу дозволу в обмін на надання нею як експертом ДП "Укрдержбудекспертиза" своєї частини звіту.
На думку прокурора, судом апеляційної інстанції не розглянуто доводи апеляційної скарги про неповноту судового розгляду, допущену судом першої інстанції, з урахуванням того, що судом не досліджено всіх доказів, наданих стороною обвинувачення, та невідповідності судового рішення фактичним обставинами кримінального провадження в частині невідповідності номеру дозволу на викиди № 23101136300-57а.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Шулякова М. В. та ОСОБА_1 подали спільне заперечення на касаційну скаргу прокурора, в якому просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
В судовому засіданні прокурор Чабанюк Т. В. не підтримала касаційну скаргу прокурора.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до приписів ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
Суд першої інстанції, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, встановивши, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_1 органом досудового розслідування, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК, не знайшло свого підтвердження, виправдав її у зв`язку з недоведеністю в її діянні складу злочину.
Висновки суду про недоведеність стороною обвинувачення у діянні ОСОБА_1 наявності таких елементів складу цього злочину як об`єктивна сторона злочину, а також те, що ОСОБА_1 є суб`єктом даного злочину, є обґрунтованими.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, які враховували, що ч. 4 ст. 368-4 КК передбачена кримінальна відповідальність за пропозицію чи обіцянку аудитору, нотаріусу, оцінювачу, іншій особі, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але провадить професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, у тому числі послуг експерта, арбітражного керуючого, приватного виконавця, незалежного посередника, члена трудового арбітражу, третейського судді (під час виконання цих функцій), надати йому/їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди або прохання її надати за вчинення особою, яка надає публічні послуги, дій або її бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи.