ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 569/713/18
провадження № 51-1964км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.М.,
суддів Єремейчука С.В., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Костюка О.С.,
захисника Паламарчука О.В. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої Лук`янової М.Л. (у режимі відеоконференції),
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Паламарчука Олександра Володимировича на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 серпня 2019 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 15, пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 07 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 15, пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 115 КК до позбавлення волі на строк 10 років, за ч. 1 ст. 152 КК - до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК шляхом повного складання покарань, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 13 років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 4078,70 грн та моральну шкоду - 446 760 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Фактичні обставини справи, встановлені за вироком суду:
19 вересня 2017 року в період часу з 2:38 до 2:45 ОСОБА_1, перебуваючи на законних підставах у квартирі АДРЕСА_2, у якій винаймав одну з кімнат, діючи умисно, з умислом на вбивство ОСОБА_3, поєднане з її зґвалтуванням, яка також проживала на законних підставах за вищевказаною адресою в іншій кімнаті, з метою втамування своєї злоби та отримання задоволення від заподіяння болю іншій особі, попередньо спланувавши свої дії, зокрема щодо знарядь і способу заподіяння смерті, зайшов у кімнату, в якій проживала ОСОБА_3, та в той момент, коли вона спала, здійснив на неї напад. У ході нападу ОСОБА_1 здійснював неодноразові враження електрострумом електрошокера по тілу ОСОБА_3, у результаті чого заподіяв їй тілесні ушкодження у виді опіків на шиї зліва та справа, на підборідді, на долонній поверхні нігтьової фаланги четвертого пальця правої кисті, що відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, до того часу, поки остання не втратила свідомості. Відразу після цього ОСОБА_1, маючи умисел на задоволення своєї статевої пристрасті, для реалізації якого він продовжував умисно застосовувати фізичне насильство до ОСОБА_3, що виразилось у заподіянні їй тілесних ушкоджень руками в обличчя та в утриманні за плечі і передпліччя, у результаті чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді крововиливу у правій та лівій навколоочних ділянках із садном на його фоні у внутрішньому куті ока, крововиливу на тильній поверхні першого пальця правої кисті, на лівій гомілці, на лівому плечовому суглобі, на лівому плечі, на лівому передпліччі, на правому плечовому суглобі, на правому плечі, на правому колінному суглобі, численних множинних петихіальних крововиливів на лівому передпліччі, ножем розрізав її нижню білизну та всупереч волі потерпілої вступив із нею у природні статеві зносини.
Після зґвалтування ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію свого єдиного умислу спрямованого на заподіяння смерті ОСОБА_3 і досягнення садистської мети, завдав останній численних ударів ножем у ділянку живота, рук та ніг, у результаті чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді різаних ран на долонній поверхні лівої кисті в проекції першої п`ясткової кістки, у правій здухвинній ділянці, на правому стегні, у ділянці лівого колінного суглоба, на лівій гомілці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я, а також здійснив здавлення обома руками її шиї, що загрожувало її життю в момент заподіяння і внаслідок чого вона втрачала свідомість та не подавала ознак життя, в результаті чого спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді крововиливу із садном на його фоні в підщелепній ділянці справа, крововиливів на боковій поверхні шиї справа, садна на передній поверхні шиї справа, які є легкими тілесними ушкодженнями.
Одразу після цього, продовжуючи свої дії, ОСОБА_1, маючи конкретне уявлення про спосіб реалізації свого заздалегідь визначеного умислу щодо позбавлення життя ОСОБА_3, а саме створення умов для вибуху газу у квартирі, усвідомлюючи його реальну небезпеку для життя інших людей, бажаючи настання смерті потерпілої і свідомо припускаючи настання смерті інших людей у будинку, відкрив камфори та духовку газової плити на кухні, з яких почав іти газ, та пішов з квартири, зачинивши за собою із зовнішньої сторони замок вхідних дверей і залишивши ключ у замку.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак смерть ОСОБА_3 не настала з причин, що не залежали від його волі, оскільки їй вдалося, відчинивши замок вхідних дверей, вийти із квартири та звернутися за допомогою до сусідів, які спільно з нею вимкнули газову плиту і таким чином запобігли розповсюдженню та вибуху газу, чим попередили вбивство ОСОБА_3, заплановане способом, небезпечним для життя багатьох осіб.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу захисника Паламарчука О.В. залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі та змінах до неї захисник просить скасувати вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 серпня 2019 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вважає, що рішення судів прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, які перешкодили постановити законні та обґрунтовані судові рішення.
Посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на невідповідність доказів, покладених в основу обвинувачення, критеріям допустимості і належності.
Істотними порушеннями та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, на думку захисника, є те, що судами не дано належної оцінки доказам у кримінальному провадженні та не доведено винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 152.
Зокрема, захисник зазначає, що:
- ухвалюючи вирок, місцевий суд усупереч вимогам ст. 94 КПК взяв до уваги показання потерпілої ОСОБА_3 безпідставно, оскільки вони не узгоджуються з іншими письмовими матеріалами кримінального провадження. Оцінки показанням потерпілої, свідків та іншим матеріалам кримінального провадження з точки зору належності, допустимості та достовірності у вироку суду не надано;
- у діях ОСОБА_1 відсутній склад та подія кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК, оскільки висновки суду щодо обставин вказаного кримінального правопорушення ґрунтуються лише на показаннях потерпілої ОСОБА_3 ;
- місцевий суд безпідставно дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 115 КК, адже достовірності показань потерпілої, свідків та письмових матеріалів кримінального провадження, які взято до уваги на підтвердження винуватості ОСОБА_1, суд не перевірив, чим порушив приписи статей 9, 94, 237 КПК.;
- суд безпідставно, порушуючи приписи ст. 337 КПК, не змінив правової кваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 15, пунктів 5, 10 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 125 КК;
- під час вирішення цивільного позову потерпілої суд першої інстанції не дотримався приписів ст. 128 КПК та ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України, безпідставно прийняв заяву потерпілої про збільшення позовних вимог;
- у матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про створення групи слідчих, де було би зазначено, хто є старшим цієї групи, а хто - слідчі, уповноважені на проведення досудового розслідування. У зв`язку з цим на думку захисту внаслідок цього, досудове розслідування проведено неналежною особою, яка отримувала докази та закінчила досудове розслідування;
- зазначенні вище порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, чим порушено вимоги статей 412, 417, 419 КПК;
- апеляційний суд не дотримався вимог ст. 405 КПК, оскільки не надав захиснику та ОСОБА_1 можливості висловити доводи викладені в апеляційній скарзі.
Від представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката Лук`янової М.Л., до суду касаційної інстанції надійшли заперечення, в яких вона просить рішення судів щодо ОСОБА_1 залишити без зміни. Вважає, що рішення у справі є обґрунтованими та належно вмотивованими, а касаційна скарга захисника Паламарчука О.В. не містить доводів, які вказують на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень, у зв`язку з чим вона підлягає відхиленню.
Потерпілу ОСОБА_3 було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вона не з`явилася. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин її неприбуття до Суду від неї не надходило. Представник потерпілої Лук`янова М.Л. під час касаційного розгляду повідомила про те, що потерпіла просила проводити розгляд за її відсутності.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Паламарчук О.В. підтримав наведені в касаційній скарзі доводи та просив задовольнити її.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, та просив задовольнити скаргу.
Представник потерпілої адвокат Лук`янова М.Л. категорично заперечувала проти касаційної скарги захисника Паламарчука О.В., просила відхилити її, а рішення судів у цьому кримінальному провадженні залишити без зміни. Підтримала в повному обсязі свої письмові заперечення на касаційну скаргу захисника.
Прокурор Костюк О.С. у судовому засіданні не підтримав касаційну скаргу, вважав, що доводи у ній є необґрунтованими, апеляційний суд у повному обсязі перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, та надав на них вичерпні відповіді. Просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника Паламарчука О.В., а рішення судів залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого ОСОБА_1, представника потерпілої, прокурора та перевіривши доводи, зазначені у касаційній скарзі зі змінами, заперечення на неї і матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника Паламарчука О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірність фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.