Постанова
Іменем України
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 683/3340/18
провадження № 51-962 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Короля В.В., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Браїла І.Г.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Кравчука В.М. на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017240220000332 від 10 травня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 серпня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк перебування його під вартою з 23 листопада 2018 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 09 травня 2017 року в період часу з 16:00 по 18:00, перебуваючи на АДРЕСА_2, керуючись корисливим мотивом, проник до будинку, розташованого за вказаною адресою, та умисно таємно повторно викрав 6 пластикових відер об`ємом по 10 л кожне, в яких містився мед загальною вагою 78 кг, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 5460 грн.
Крім того, засуджений ОСОБА_1 09 травня 2017 року в період часу з 18:00 по 20:00, перебуваючи на тій самій вулиці, керуючись корисливим мотивом, проник до вищевказаного будинку та умисно таємно повторно викрав 2 газових балони, полотно ручної пилки, 2 металевих ломи, а також незаконно заволодів дрібним металобрухтом загальною вагою 20 кг, що був розміщений на території вказаного домогосподарства, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 6390 грн.
Також ОСОБА_1 16 листопада 2018 року приблизно о 16:00, перебуваючи у приміщенні кухні житлового будинку на АДРЕСА_3, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ході сварки умисно завдав двох ударів кулаком правої руки та одного удару кулаком лівої руки в ділянку голови потерпілого ОСОБА_3, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника Кравчука В.М. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У своїй касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що місцевий суд безпідставно визнав допустимим доказом довідку вартості полотна ручної пилки та металевого лома, оскільки така довідка суперечить висновку товарознавчої експертизи від 27 червня 2017 року, відповідно до якого встановити вартість вказаних речей станом на 09 травня 2017 року не є можливим.
Крім того, захисник наголошує, що місцевий суд не надав належної правової оцінки зазначеній довідці та залишив поза увагою той факт, що вона була видана ФОП ОСОБА_4, однак відтиск печатки на довідці належить ФОП ОСОБА_5 . При цьому у довідці не зазначено дати її видачі, а тому вона не відповідає загальним вимогам, які ставляться до документа, та не може бути визнана належним та допустимим доказом.
Також захисник посилається на те, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки наявним у матеріалах кримінального провадження письмовим доказам.
Так, у своїй касаційній скарзі захисник вказує, що місцевий суд, досліджуючи протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 вересня 2018 року за участю свідка ОСОБА_6, залишив поза увагою те, що цей документ було складено з порушенням норм процесуального закону. Зокрема, у протоколі зазначено лише прізвище та ініціали особи, яка впізнає ( ОСОБА_6 ), що унеможливлює її ідентифікацію та встановлення її процесуального статусу в кримінальному провадженні. Крім того, у ньому відсутні відомості про осіб, яким було роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 66 КПК України. Також цей протокол складено з порушенням норм ч. 1 ст. 228 КПК України, оскільки у свідка перед проведенням процесуальної дії не з`ясовано, чи може він впізнати особу, описати її зовнішній вигляд, прикмети та пояснити обставини, за яких бачив особу, яку впізнає. Разом з тим у вищевказаному документі не зазначено ознак, за якими особа, яка впізнає, упізнала пред`явлену їй особу.
Одночасно захисник вказує, що аналогічні порушення допущені під час проведення процесуальних дій пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю інших свідків, однак місцевим судом зазначені порушення були залишені поза увагою.
Крім того, на переконання захисника, апеляційний суд, залишаючи апеляційні скарги сторони захисту без задоволення, а оскаржуваний вирок без зміни, належним чином своє рішення не аргументував, а вказані порушення не перевірив і, як наслідок, постановив незаконне рішення.
У своїй касаційній скарзі, доводи якої є однаковими з доводами касаційної скарги захисника Кравчука В.М., засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги засудженого та захисника не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 підтримав подані касаційні скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі, прокурор Браїло І.Г. заперечував щодо задоволення касаційних скарг засудженого та захисника, просив залишити їх без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги захисника та засудженого не підлягають задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п. 1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Що стосується доводів касаційних скарг захисника та засудженого про ненадання місцевим судом належної правової оцінки протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 вересня 2018 року та, як наслідок, безпідставне визнання його належним і допустимим доказом, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у своїх касаційних скаргах захисник та засуджений зазначають, що з цього протоколу неможливо ідентифікувати особу, яка впізнає, та встановити її процесуальний статус, у ньому не вказано осіб, яким роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 66 КПК України, відсутній запис про виконання слідчим положень ч. 1 ст. 228 КПК України та не визначено, за якими саме ознаками свідок впізнала особу, яка пред`являлась для впізнання, що, на переконання сторони захисту, свідчить про недопустимість зазначеного процесуального документа як доказу.