Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 761/8174/18
провадження № 51- 2217 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Мінтенка Ю. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Салкова Р. В., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 5 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100100001944, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимої вироком Дарницького районного суду м. Києва від 6 липня 2015 року за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК з призначенням покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили змінено на особисте зобов`язання.
Вирішено питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 5 лютого 2020 року вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 15 лютого 2018 року близько 14 год біля станції метрополітену "Лук`янівська" по вул. Мельникова, 1 у м. Києві, повторно відкрито заволоділа майном потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 234 грн та карткою киянина на ім`я останньої.
Крім того, 17 квітня 2018 року близько 10 год 55 хв ОСОБА_1 у магазині № 36 TOB "ДЦ УКРАЇНА" по вул. М. Берлінського в м. Києві, умисно намагалася відкрито викрасти майно TOB "ДЦ УКРАЇНА" на загальну суму 964 грн 17 коп, але не вчинила усіх дій, які уважала необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки була затримана охоронцем магазину.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 5 лютого 2020 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Прокурор посилається на те, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК, при розгляді апеляційної скарги прокурора, в якій ставилось питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового, в зв`язку з неправильним застосуванням ст. 75 КК, належним чином не перевірив її, з огляду на тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та даних про особу засудженої. Суд апеляційної інстанції, на думку прокурора, прийшов до передчасного висновку щодо можливості застосування ст. 75 КК.
Прокурор стверджує про необґрунтованість судового рішення стосовно встановлення обставини, яка пом`якшує покарання, - щирого каяття.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Чабанюк Т. В. касаційну скаргу прокурора підтримала та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як передбачено ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК, за вчинення яких її засуджено, та кваліфікація вчиненого у касаційному порядку не оскаржуються.
Доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону в частині застосування ст. 75 КК, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої через мʼякість, є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.