Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 442/2858/19
провадження № 51-2356км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Вус С. М., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.,
прокурора Костюка О. С.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 березня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Загірне Стрийського району Львівської області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Крім того, цим вироком визнано ОСОБА_2 винуватим за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з цим вироком, в частині, що оскаржується засудженим ОСОБА_1, 05 березня 2019 року, орієнтовно о 15 год. 30 хв., ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення, шляхом пошкодження врізного замка вхідних дверей, проник у приміщення квартири АДРЕСА_3 , звідки таємно, повторно, викрав особисте майно ОСОБА_3, чим заподіяв майнової шкоди потерпілій на загальну суму 12 502,49 грн.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 30 березня 2020 року вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду першої інстанції скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що вирок суду першої інстанції щодо нього є невмотивованим, остаточна оцінка доказам не надана, вони ґрунтуються на припущеннях. Жодного доказу того, що він вчинив інкримінований злочин немає. Крім того, зазначає, що стороною обвинувачення не було забезпечено явку до суду для допиту потерпілої ОСОБА_3 та свідків. Висновки щодо його винуватості суд обґрунтував показаннями, наданими слідчому під час досудового розслідування, в тому числі протоколом допиту слідчим потерпілої ОСОБА_3 . Зазначає, що незважаючи на те, що він не визнавав свою вину, під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_3 судом допитана не була. У вироку суду не знайшли свого відображення висновки щодо доведеності його винуватості.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор Костюк О. С. проти касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень в касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Загальні вимоги до змісту вироку суду визначено у ст. 374 КПК України. Зокрема, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України встановлено, що у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, мотивів, способу вчинення й наслідків кримінального правопорушення, а також форми вини; докази на підтвердження встановлених судом обставин та мотиви неврахування окремих доказів.
Як зазначено в ч. 2 ст. 419 КПК України, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.
Проте суд апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1 цих вимог кримінального процесуального закону не дотримався.
Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджував про його безпідставне обвинувачення у вчиненні злочину, який ОСОБА_2 скоїв самостійно, що й підтвердив у суді.