ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 206/3631/16-к
провадження № 51-7130км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Єремейчука С. В., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Костюка О. С.,
представника потерпілого Кіптілої М. М. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Мороз Н. А. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та прокурора Лютого А. В. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2020 року щодо
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Красногорівки Мар`їнського району Донецької області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі ? КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 6 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років за вчинення злочину за таких обставин.
30 квітня 2016 року близько 21:30 між ОСОБА_1 та малознайомим йому ОСОБА_2, які їхали у маршрутному таксі № 7 у м. Дніпрі, під час розпиття спиртних напоїв виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 розбив скляну пляшку горілки, а її фрагмент (горловину) утримував при собі в правому кулаці.
Приблизно о 21:45 вони вийшли з маршрутного таксі № 7 біля будинку АДРЕСА_1, продовжуючи сваритися, разом пройшли до будинку АДРЕСА_2 на тій самій вулиці, де ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючись раптово виниклим злочинним умислом, спрямованим на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині ? потерпілому ОСОБА_2, та реалізуючи його, швидким кроком підійшов впритул спереду до останнього, продовжуючи утримувати раніше розбитий фрагмент пляшки - її горловину в кулаці, та завдав йому два удари вказаною горловиною навідліг знизу вверх в ділянку шиї та обличчя.
У подальшому ОСОБА_2 було госпіталізовано до лікувальної установи, де надано медичну допомогу.
Унаслідок умисних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Згідно висновків суду першої інстанції ОСОБА_1 намагався умисно протиправно заподіяти смерть ОСОБА_2, однак не зміг довести свій злочинний намір до кінця з незалежних від нього причин, оскільки ОСОБА_2 було вчасно надано медичну допомогу.
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 29 березня 2018 року дії ОСОБА_1 перекваліфікував з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 125 КК і призначив йому покарання за цією нормою у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. У решті вирок суду залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 3 вересня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 24 січня 2020 року вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 6 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_1, засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, у частині призначення покарання змінив та постановив вважати його засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК із застосуванням ст. 69 цього кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Вимоги та доводи осіб, які подали касаційні скарги
Засуджений у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2020 року і направити справу на новий апеляційний розгляд. Вважає, що рішення прийняте з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що суди дійшли помилкового висновку про спрямованість його умислу на заподіяння смерті ОСОБА_2, у той час як фактично він заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, захищаючись від побоїв з боку останнього, а тому його дії потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК. Зазначає, що суд не врахував його показань, які підтверджуються висновком судово-медичної експертизи від 6 травня 2016 року № 1779е, а також не було надано належної оцінки показанням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з яких видно, що саме потерпілий ОСОБА_2 був ініціатором конфлікту, якого він намагався уникнути. Не було враховано і того, що згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2430е виявлені в ОСОБА_2 тілесні ушкодження не були небезпечними для життя, оскільки не спричинили загрозливих для життя явищ у момент заподіяння. Також вказав, що усупереч ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК) апеляційний суд не дослідив показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та експерта ОСОБА_8 .
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2020 року і направити справу на новий апеляційний розгляд. Вважає, що рішення прийняте з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, унаслідок чого призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказує, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів прокурора, вказаних у скарзі, і не надав на них вичерпних відповідей, а саме щодо безпідставного невиключення з мотивувальної частини вироку висновку судово-медичної експертизи від 18 травня 2016 року № 1928е та неналежної оцінки доказів під час вирішення цивільного позову. Зазначає, що застосування до засудженого приписів ст. 69 КК з посиланням на добровільне відшкодування матеріальної шкоди потерпілому, похилий вік та поведінку потерпілого є необґрунтованим. Крім цього, вказує, що апеляційний суд залишив без уваги і не оцінив вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та його наслідки.
Представник потерпілого ОСОБА_9 ? адвокат Кіптіла М. М. надіслала до Суду заперечення на касаційні скарги, в яких вказує, що зазначення у мотивувальній частині вироку висновку судово-медичної експертизи від 18 травня 2016 року № 1928е не є істотним порушенням вимог КПК. Крім цього, відзначає, що засуджений постійно змінював свої пояснення, горловину від скляної пляшки приготував завчасно, тілесні ушкодження заподіював у життєво важливу ділянку тіла, покинув місце злочину, а тому призначене покарання є справедливим та відсутні підстави для скасування рішення апеляційного суду.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений і його захисник підтримали касаційну скаргу ОСОБА_1, просили її задовольнити, та справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Прокурор не підтримав касаційну скаргу, подану представником публічного обвинувачення, та просив її відхилити, заперечував проти касаційної скарги засудженого.
Представник потерпілого заперечувала відносно касаційних скарг засудженого та прокурора.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, доводи, наведені в касаційних скаргах, та заперечення на них колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги прокурора і засудженого непідлягають задоволенню.
Так, відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, за змістом має вона відповідати вимогам ст. 419 КПК.
Як передбачено ч. 2 ст. 419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.