ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 414/2798/18
провадження № 51-1257км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Єремейчука С. В., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Костюка О. С.,
виправданого ОСОБА_1,
захисника Сириці І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційнускаргу прокурора Погодіна В. С. на ухвалу Луганського апеляційного суду від 2 грудня 2019 року у кримінальному провадженні по обвинуваченню
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканцяАДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі ? КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кремінського районного суду Луганської області від 3 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці.
На підставі частин 1, 4 ст. 71 КК до призначеного покарання приєднано частково невідбуту частину покарання за вироком Кремінського районного суду Луганської області від 21 листопада 2017 року у виді позбавлення волі на строк 1 рік і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_1 наприкінці вересня 2018 року, більш точної дати встановити неможливо, перебуваючи біля звалища, що за пров. Дружби, у смт Красноріченське Кремінського району Луганської області, виявив кущ дикорослої рослини коноплі і у нього виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_1, діючи повторно, зірвав декілька гілок конопель, після чого переніс їх за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2, де залишив сушитись у сараї за вказаною адресою. Тим самим він вчинив повторне незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Луганський апеляційний суд ухвалою від 2 грудня 2019 року вирок Кремінського районного суду Луганської області від 3 червня 2019 року скасував та кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрив з підстав передбачених п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Луганського апеляційного суду від 2 грудня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Вважає, що рішення суду прийнято з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, внаслідок чого неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Скаржиться на те, що порушено принцип безпосередності дослідження доказів, передбачений ст. 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК), суд за власною ініціативою перейшов до дослідження доказів, порушивши принцип змагальності, надав неправильну правову оцінку встановленим під час судового розгляду обставинам, визнавши фактичні дані проведеного огляду місця події недопустимими доказами, переоцінив ухвалу слідчого судді, необґрунтовано вказав, що Жуков І. Є. провів слідчу дію, а саме огляд іншого володіння особи, а також зазначив про відсутність згоди ОСОБА_1 на огляд його домоволодіння.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. При цьому вказав, що суд з власної ініціативи дослідив докази, був упередженим та не допитав свідків.
Захисник та ОСОБА_1 просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді провадження в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
За вимогами ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно із судовими рішеннями, суд першої інстанції, розглянувши матеріали кримінального провадження, визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, та призначив йому покарання з урахуванням положень ст. 71 КК.
Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, прокурор та захисник, який діяв в інтересах ОСОБА_1 , подали апеляційні скарги. Так, прокурор, не оскаржуючи доведеності вини та кваліфікації дій обвинуваченого, просив скасувати вирок у частині призначеного покарання у зв`язку з невідповідністю покарання ступеню тяжкості злочину й особі обвинуваченого через м`якість.
Захисник в апеляційній скарзі просив визнати невинуватим ОСОБА_1 за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження за вказаними апеляційними скаргами, визнав недопустимим протокол огляду місця події від 3 жовтня 2018 року у зв`язку з тим, що огляд було проведено всупереч вимогам КПК та всі похідні від нього докази, скасував вирок суду першої інстанції та закрив провадження у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Оцінюючи доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі, встановлені судами фактичні обставини та мотиви, наведені в ухвалі апеляційного суду, Верховний Суд доходить наступних висновків.
Згідно зі ст. 62 Конституції України і ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях.
Доводи прокурора про порушення апеляційним судом вимог статей 23, 404 КПК, через те, що суд не допитав свідка Жукова І. Є., а використав його показання, дані ним у суді першої інстанції, є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити докази в тому випадку, коли дає їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції. Як вбачається з ухвали апеляційного суду та вироку суду першої інстанції, апеляційний суд іншої оцінки фактичним даним, які повідомив вказаний свідок, не давав, а послався виключно на ті обставини, які свідок повідомив у суді першої інстанції і щодо достовірності яких сторона обвинувачення не заперечувала.