Постанова
Іменем України
22 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 759/1342/18
провадження №61-6595св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 грудня 2019 року у складі судді Величко Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заявника
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересована особа - Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява мотивована тим, що він працював у Державному підприємстві (далі - ДП) "Завод "Генератор" слюсарем-електромонтажником з 25 червня 1990 року до 25 квітня 1995 року та за вказаний час роботи до встановленої діючим законодавством щорічної відпустки, йому додатково надавалось 12 робочих днів, хоча його робоча спеціальність, що записана в трудову книжку, не відноситься до "Списку № 1 чи № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах", затверджених постановою Ради міністрів від 22 серпня 1956 року СРСР № 1173.
Посилаючись на лист від ДП "Завод "Генератор" №8/859 від 02 вересня 2014 року, вказував, що його спеціальність за виконуваними роботами з 06 лютого 1980 року до 14 червня 1988 року відносилась до списку № 2 і він має право на пільгові умови щодо виходу на пенсію. Проте, незрозумілим йому є надання додаткової відпустки строком 12 робочих днів з 25 червня 1990 року до 25 квітня 1995 року, оскільки відповідно до колективного договору за записаною в трудовій книжці професією йому повинні були надавати лише 6 робочих днів до основної відпустки.
Вказував, що незважаючи на його неодноразові запити щодо того, чому йому додатково надавалась така відпустка, представники заводу "Генератор" не змогли надати пояснення.
Вважав, що у період з 25 червня 1990 року до 25 квітня 1995 року фактично виконував ті ж самі роботи, що і з 06 лютого 1980 року до 15 червня 1988 року, що належать до списку № 2, та що до його трудової книжки внесені недостовірні записи щодо професії, за якою він працював.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт виконання ним трудових функцій за професією наладчика-монтажника випробувального виробництва.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року, провадження у справі в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Судове рішення мотивовано тим, що чинним законодавством передбачено спеціальну процедуру для встановлення факту на підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, тому заявлені вимоги не можуть бути встановлені судом в окремому провадженні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його заяву задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди незаконно усунулися від розгляду його заяви.
Вважає свої вимоги законними та обґрунтованими. Він не ставив перед судами вимоги щодо встановлення періоду трудового стажу, а звернувся за встановленням відповідності запису у трудовій книжці тим щоденним функціям та роботі, яку виконував.
Зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій було неповно з`ясовано обставини справи та складено висновки, які не відповідають обставинам справи.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 402 ЦПК Українивизначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.