Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 161/89/18
провадження № 61-10754св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача- ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К., від 18 травня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя шляхом стягнення коштів.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 1984 року по 12 травня 1999 року вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Шацького районного суду Волинської області встановлено факт проживання їх однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 11 червня 2013 року. Цим же рішенням суду встановлено факт ведення ними спільного господарства у цей період, а також наявність у них спільного побуту та бюджету на той час. Крім того, ухвалою Апеляційного суду Волинської області, якою залишено без змін зазначене рішення суду першої інстанції, встановлено наявність у них спільного побуту та бюджету з травня 1999 року до 13 червня 2013 року.
Позивач стверджувала, що у вказаний період ними було за угодами купівлі-продажу придбано дві земельні ділянки.
17 жовтня 2001 року придбано земельну ділянку площею 0,1350 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1, кадастровий номер 0722883400:01:001:4828, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а 21 січня 2010 року - земельну ділянку площею 0,0825 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1, кадастровий номер 0722883600:01:001:5250, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Позивач зазначила, що їй стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 02 лютого 2016 року на підставі дублікату договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 жовтня 2001 року зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 0,1350 га, яка знаходиться в с. Липини.
Реєструючи право власності на зазначенe земельну ділянку, яку вони придбали під час перебування у фактичних шлюбних відносинах, відповідач порушив її право на 1/2 частку земельної ділянки, яка є їх спільною сумісною власністю на підставі частини першої статті 17 Закону України "Про власність".
Крім того, позивач стверджувала, що відповідачем без її відома та її згоди була відчужена (продана) належна їм на праві спільної сумісної власності земельна ділянка площею 0,0825 га, яка знаходиться в с. Лище, у зв`язку із чим вона має право на стягнення половини її вартості.
З урахуванням наведеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просила позов задовольнити: визнати об`єктами спільної сумісної власності земельну ділянку площею 0,1350 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1, кадастровий номер 0722883400:01:001:4828, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку площею 0,0825 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1, кадастровий номер 0722883600:01:001:5250, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 274 000, 00 грн - половину вартості земельної ділянки площею 0,1350 га; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 36 500, 00 грн - половину вартості земельної ділянки площею 0,0825 га.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області, у складі судді Пушкарчук В. П., від 20 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано об`єктами спільної сумісної власності: земельну ділянку, площею 0,1350 га, яка знаходиться у с. Липини Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722883400:01:001:4828, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку, площею 0,0825 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1, кадастровий номер 0722883600:01:001:5250, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 274 тис. грн - 1/2 частину вартості земельної ділянки, площею 0,1350 га, яка знаходиться у с. Липини Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722883400:01:001:4828, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 36 500 грн - 1/2 частину вартості земельної ділянки, площею 0,0825 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1, кадастровий номер 0722883600:01:001:5250, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки рішенням Шацького районного суду Волинської області від 22 вересня 2016 року у справі № 170/251/16-ц було встановлено факт ведення спільного господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_4, наявність спільного побуту та бюджету з травня 1999 року до 13 червня 2013 року, як наслідок було встановлено факт їхнього спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому земельна ділянка, площею 0,1350 га, кадастровий номер 0722883400:01:001:4828, яка згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 жовтня 2001 року була придбана відповідачем та право власності за яким було зареєстровано 02 лютого 2016 року, - є спільною сумісною власністю сторін спору.
Земельна ділянка, площею 0,0825 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:5250, яка була придбана згідно договору купівлі-продажу від 21 січня 2010 року, є спільною сумісною власністю, оскільки при посвідченні договору позивач надала свою згоду (заява-згода від 21 січня 2010 року), згідно якої зазначена земельна ділянка придбавалася за спільні кошти і має належати сторонам спору на праві спільної власності.
Стягуючи із відповідача на користь позивача половину вартості спірних земельних ділянок, суд першої інстанції виходив із висновку експерта № 8780, 8782 судової оціночно-земельної експертизи від 25 червня 2019 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 18 травня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 20 лютого 2020 року у частині визнання об`єктом спільної сумісної власності земельної ділянки, площею 0,1350 га, кадастровий номер 0722883400:01:001:4828, стягнення з ОСОБА_2 274 тис. грн та 36 500 грн скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині визнання об`єктом права спільної сумісної власності сторін земельної ділянки площею 0,0825 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:5250, оскільки вказану земельну ділянку було придбано за спільні кошти сторін, що підтверджується текстом нотаріально посвідченої 21 січня 2010 року згоди ОСОБА_1 на укладення договору. Однак, стягуючи із відповідача на користь позивача 1/2 вартості зазначеної земельної ділянки, районний суд не врахував, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження її відчуження відповідачем.
Позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 0722883400:01:001:4828, та стягнення компенсації її вартості до задоволення не підлягають, оскільки встановлення ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 01 грудня 2016 року у справі № 170/251/16-ц факту наявності у сторін спору спільного побуту та бюджету з травня 1999 року по 13 червня 2013 року не звільняє позивача від доказування того, що спірна земельна ділянка набута в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти сторін, які уже не перебували у зареєстрованому шлюбі. Будь-якої іншої письмової угоди щодо права власності на цю земельну ділянку, як це було передбачено частиною першою статті 17 Закону України "Про власність", між сторонами укладено не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , в якійзаявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на те, що суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник стверджує, що рішенням Шацького районного суду Волинської області від 22 вересня 2016 року у справі № 170/251/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 01 грудня 2016 року, встановлено факт спільного проживання без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету у період з травня 1999 року по червень 2013 року. Вказані обставини в силу процесуального закону не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи. Відповідач придбав земельну ділянку площею 0,1350 га, яка знаходиться в с. Липини Луцького району, 17 жовтня 2001 року, а право приватної власності зареєстрував за собою 02 лютого 2016 року, чим порушив право позивача на 1/2 частину вказаної земельної ділянки. Іншу земельну ділянку площею 0,0825 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:5250, яка була придбана згідно договору купівлі-продажу від 21 січня 2010 року, було відчужено відповідачем без її згоди, як співвласника нерухомого майна.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, стягнення коштів призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3, посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильного по суті судового рішення апеляційного суду. Суть касаційної скарги зводиться лише до переоцінки доказів у справі, яким апеляційний суд надав належну оцінку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, з 1984 року по 1999 рік.
12 травня 1999 року шлюб між сторонами було розірвано, про що в книзі реєстрації розірвання шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 243.
Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 22 вересня 2016 року у справі № 170/251/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 01 грудня 2016 року, встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 01 січня 2004 року по 11 червня 2013 року.
Крім того, вказаними рішеннями судів встановлено факт ведення спільного господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_4, наявність спільного побуту та бюджету з травня 1999 року по 13 червня 2013 року.
В період з 1999 року по 13 червня 2013 року відповідачем було придбано земельну ділянку, площею 0,1350 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1, кадастровий номер 0722883400:01:001:4828, призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 жовтня 2001 року, АЕЕ № 733056, який посвідчено приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І. В.
ОСОБА_2 02 лютого 2016 року зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку на підставі дублікату договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 жовтня 2011 року, право власності зареєстроване приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачиською Н. І.
Згідно висновку експерта № 8780, 8782 судової оціночно-земельної експертизи від 25 червня 2019 року ринкова вартість земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1350 га (кадастровий номер 0722883400:01:001:4828), становить 548 тис. грн.
21 січня 2010 року ОСОБА_2 придбав земельну ділянку площею 0,0825 га, кадастровий номер 0722883600:01:001:5250, призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу від 21 січня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Красневич O. A.
При посвідченні вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 надала свою згоду на укладення правочину згідно заяви від 21 січня 2010 року, в якій зазначено, що земельна ділянка придбавалася за спільні кошти і буде належати сторонам спору на праві спільної власності.
Згідно висновку експерта № 8780, 8782 судової оціночно-земельної експертизи від 25 червня 2019 року ринкова вартість земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0825 га (кадастровий номер 0722883600:01:001:5250), становить 73 тис. грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.