Постанова
Іменем України
16 вересня2020 року
м. Київ
справа № 202/7963/18
провадження № 61-10702св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
від 02 липня 2020 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (далі - ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп") про скасування запису про реєстрацію права власності.
Позовна заява мотивована тим, що 17 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" був укладений кредитний договір
№ 22337956, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 20 тис. доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 17 грудня 2007 року між банком і ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 22337956/300, згідно з яким ОСОБА_3 передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . У подальшому
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", яке є правонаступником прав та обов`язків ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", відступило право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки ПАТ "ОКСІ Банк", яке в свою чергу
27 вересня 2018 року відступило право вимоги за цими договорами ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп". Вважала, що зазначені договори про відступлення права вимоги є такими, що укладені з грубим порушенням вимог законодавства, а сам правочин щодо передачі прав вимоги є нікчемним у зв`язку з тим, що зобов`язання за кредитним договором і договором іпотеки припинені з 26 грудня 2015 року. Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3, вона є єдиним спадкоємцем після його смерті, спадщину прийняла, оскільки постійно проживала з
ОСОБА_3 . Відповідачем 01 жовтня 2018 року було направлено на адресу померлого чоловіка повідомлення про дострокове погашення заборгованості та повідомлення про відступлення права вимоги. Вважала вимоги відповідача незаконними, оскільки право вимоги було фактично припинено 26 грудня 2015 року, тобто після спливу одного року з моменту смерті ОСОБА_3, оскільки кредитор у строки, передбачені
статтею 1281 ЦК України не звернувся з вимогою до спадкоємців боржника.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд скасувати запис про реєстрацію права власності за ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1, внесений 08 листопада 2018 року державним реєстратором Дніпровської філії комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 27 вересня 2018 року № 1002.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Бєльченко Л. А., від 30 січня 2020 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем її прав. Районний суд вважав, що реєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" проведена відповідно до вимог чинного законодавства та положень договору про іпотеку від 17 грудня 2007 року № 22337956/300. Також суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" як кредитор звернувся з вимогою до спадкоємців боржника з дотриманням вимог частини третьої статті 1281 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано запис про реєстрацію права власності за ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1, внесений 08 листопада 2018 року державним реєстратором Дніпровської філії комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки
від 27 вересня 2018 року № 1002.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" не надало доказів отримання ОСОБА_1 повідомлення про усунення порушення відповідно до вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку". Апеляційний суд зазначив, що відповідно до пункту 8.7 договору іпотеки від 17 грудня 2007 року
№ 22337956/300 всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або за допомогою телефонного зв`язку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах
(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на те, що апеляційний суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази
(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що при поданні позовної заяви та під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не посилалась на таку підставу для скасування рішення державного реєстратора як неповідомлення іпотекодавця у відповідності до положень частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про звернення стягнення на предмет іпотеки. Така підстава була вказана позивачем лише в апеляційній скарзі. На думку відповідача, факт направлення іпотечного повідомлення про усунення порушення був визнаний позивачем в апеляційній скарзі. Заявник вказує, що апеляційний суд не зазначив, яке саме право позивача порушено, враховуючи відсутність свідоцтва про право на спадщину. Позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки одночасно із скасуванням запису про державну реєстрацію не заявлялось вимоги щодо припинення права власності відповідача на спірну квартиру.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 грудня 2007 року між ОСОБА_3 і ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" був укладений кредитний договір № 22337956, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 20 тис. доларів США.
З метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором 17 грудня 2007 року між банком і ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 22337956/300, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав банку в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі договору про відступлення права вимоги від 27 вересня
2018 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" відступило право вимоги за кредитним договором від 17 грудня 2007 року № 22337956 та договором іпотеки № 22337956/300 від 17 грудня 2007 року ПАТ "ОКСІ Банк". Останній в свою чергу 27 вересня 2018 року відступив право вимоги за цими договорами ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп".
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Відповідно до копії спадкової справи, заведеної Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою, АТ "Райффайзен Банк Аваль"
01 жовтня 2018 року звернулось з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором від 17 грудня 2007 року № 22337956 у розмірі
6 192 843,68 грн до спадкоємців померлого ОСОБА_3 .
Згідно з копією реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - квартиру
АДРЕСА_1 , ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" 01 жовтня 2018 року направило на адресу ОСОБА_3 повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором, а також направило іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором
від 17 грудня 2007 року № 22337956.
Пунктом 5.5 договору іпотеки від 17 грудня 2007 року № 22337956/300 визначено, що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Пунктом 5.5.1 цього договору встановлено, що у відповідності до
статті 36 Закону України "Про іпотеку" цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд має право, зокрема, згідно статті 37 Закону України "Про іпотеку" набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором. В цьому випадку цей договір (застереження пункт 5.5.1) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Відповідно до рішення державного реєстратора Батюгіної Є. С.
13 листопада 2018 року проведено державну реєстрацію права власності на квартиру
АДРЕСА_1 за ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп", про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону у повній мірі не відповідає з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.