Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 761/877/20
провадження № 61-10585св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва, у складі судді Кондратенко О. О., від 06 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І., від 15 липня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення упущеної вигоди, трьох процентів річних, інфляційних втрат та моральної шкоди.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що недоліки, зазначені в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2020 року, ОСОБА_1 усунуто не було, судовий збір не сплачено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва. За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Вимога про стягнення збитків (упущеної вигоди) у зв`язку з невиконанням рішення суду не підпадає під дію частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки вказані відносини виникли під час примусового виконання рішення суду, а не з відносин споживача з установою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доводи позивача про те, що він звільнений від сплати судового збору є безпідставними. Установивши, що позивач у встановлений судом строк недоліки позовної заяви не усунув та вимоги ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2020 року щодо сплати судового збору не виконав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви повивачу відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України. Також суд апеляційної інстанції вказав, що відсутні підстави для застосування положень пункту 13 частин другої статті 3 Закону України "Про судовий збір".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Як на підставу для скасування оскаржених судових рішень заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, залишення поза увагою висновків, викладених у постанові Верховного Суду 13 травня 2020 року у справі № 761/25718/17, постанові Великої Плати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.
Заявник стверджує, що позовні вимоги про відшкодування шкоди заявлені у зв`язку із невиконанням рішення суду у справі про захист прав споживачів (№ 761/24881/16-ц). Оскільки виконавче провадження є невід`ємною частиною судового процесу в цілому, то захист прав споживачів триває не тільки під час вирішення судами спору по суті, а й під час примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення упущеної вигоди, трьох процентів річних, інфляційних втрат та моральної шкоди призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
18 серпня 2020 року за вих. № 27-10676/20 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано відзив на касаційну скаргу.
У поданому клопотанні ОСОБА_1 просить залишити відзив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без розгляду, оскільки він поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку на подання відзиву.
Статтею 120 ЦПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі від 23 липня 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб отримав 31 липня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Строк на подання відзиву на касаційну скаргу судом касаційної інстанції встановлено до 17 серпня 2020 року.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи дату отримання ухвали про відкриття касаційного провадження, поданий Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відзив на касаційну скаргу слід залишити без розгляду, оскільки він поданий 18 серпня 2020 року, тобто поза межами процесуального строку, встановленого Верховним Судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 також звертає увагу суду на судові рішення у інших справах на підтвердження того, що спір між сторонами є спором про захист прав споживачів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення упущеної вигоди, трьох процентів річних, інфляційних втрат та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у справі № 761/24881/16-ц стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати та три проценти річних у розмірі 484, 46 грн, а також 1 000 грн в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду.
Позивач вказував, що 07 серпня 2019 року він звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогою про виконання вказаної постанови Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року, однак відповідач 04 вересня 2019 року направив йому лист за № 27-036-15405/19, яким відмовився виконувати цю постанову суду, яка набрала законної сили. Також вказував, що 14 серпня 2019 року він пред`явив до відповідного органу державної виконавчої служби виконавчий лист, виданий йому 13 серпня 2019 року Шевченківським районним судом міста Києва, з примусового виконання вказаної вище постанови Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року, за яким 19 серпня 2019 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 59825975. Стверджував, що постанова Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року була виконана державним виконавцем у примусовому порядку лише 24 грудня 2019 року та грошові кошти у розмірі 1 484, 46 грн були перераховані на його вкладний ощадний рахунок у ПАТ "Альфа-Банк" № НОМЕР_1, за яким банк щомісячно нараховує та виплачує йому відсотки на залишок за ставкою 13,0 % річних. Вважав, що у випадку задоволення відповідачем його вимоги про добровільне виконання рішення суду, він отримав би дохід у розмірі 13,0 % річних на вказану суму, а тому з відповідача на його користь підлягає стягненню упущена вигода у розмірі 13,0 % річних на суму 1 484, 46 грн за період з 31 липня 2019 року по 24 грудня 2019 року, що становить 77, 19 грн.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, то позивач просив застосувати до відповідача правові наслідки порушення грошового зобов`язання, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, та стягнути з відповідача на його користь три проценти річних за період з 31 липня 2019 року по 24 грудня 2019 року у розмірі 17, 81 грн і інфляційні втрати за цей період у розмірі 22, 36 грн, що разом становить 40, 17 грн.
Крім того, позивач зазначив, що у зв`язку з офіційною відмовою відповідача виконати рішення суду, яке набрало законної сили, йому завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що відповідач, будучи державною установою та суб`єктом публічного права, відкрито та офіційно заявляє про порушення закону на шкоду позивачу. Виходячи з характеру порушеного права та обсягу, глибини і тривалості завданих душевних страждань, приниження авторитету держави та довіри до її спроможності здійснити належне урядування, а також виходячи з вимог розумності та справедливості, позивач оцінив моральну шкоду у розмірі 2 000 000, 00 грн.
Оскільки позов стосується порушень його прав відповідачем під час виконання рішення суду у справі про захист прав споживача, то, на думку позивача, характер спірних правовідносин імперативно вказує на звільнення його від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів". Крім того вважав, що наявні підстави для звільнення його від сплати судового збору, передбачені пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень, є державним органом у розумінні наведеної норми закону.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на свою користь упущену вигоду у розмірі 77, 19 грн, три проценти річних та інфляційні втрати у розмірі 40, 17 грн і моральну шкоду у розмірі у розмірі 2 000 000, 00 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з тих підстав, що позовна заява не оплачена судовим збором. Позивачу надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня отримання ухвали суду.
02 березня 2020, в межах строку, встановленого ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2020 року, ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" подав заяву про усунення недоліків, у якій вказав, що позовні вимоги у справі полягають у відшкодуванні відповідачем шкоди, завданої йому у зв`язку з невиконанням (відмовою у виконанні, перешкоджанні виконанню) рішення суду у справі про захист прав споживачів. Оскільки вкладники банку є споживачами фінансових послуг в розумінні споживчого законодавства, то справи за позовами вкладників неплатоспроможних банків до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є справами про захист прав споживачів, що узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції керувався частиною третьою статті 185 ЦПК України й виходив з того, що у встановлений судом строк позивач недоліки позовної заяви не усунув, вимоги ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2019 року не виконав (не сплатив судовий збір за подання позовної заяви).
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.