Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 466/9484/16-ц
провадження № 61-46282св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач -публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідач: ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2017 року у складі судді Свірідової В. В., та постанову апеляційного суду Львівської області від 04 вересня 2018 рокуу складі колегії суддів: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України", банк) звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що між сторонами укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 5 від 26 березня 2007 року, згідно якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 29 500,00 доларів США на споживчі потреби зі сплатою 13,00 % річних, з терміном повернення до 26 березня 2012 року.
У зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем умов кредитного договору Банк 09 червня 2016 року надіслав ОСОБА_1 претензію, якою зобов`язав в 30-денний термін погасити заборгованість за кредитним договором, проте дану претензію залишено без задоволення.
Станом на 21 жовтня 2016 року сума заборгованості становить 22 779,46 дол. США, що еквівалентно 585 513,54 грн, в тому числі:
заборгованість за кредитом 22 779,46 дол. США;
пеня по несплачених вчасно платежах в сумі 111 072,34 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 31 жовтня 2017 року, залишеним без змінпостановою апеляційного суду Львівської області від 04 вересня 2018 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено за пропуском строку позовної давності.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимогою про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом, пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов. Крім того, зважаючи на те, що рішення суду виконане в повному обсязі, позивач не оскаржував дій ДВС, чим визнав той факт, що заборгованість погашена, на момент подачі позову у відповідача відсутня будь-яка заборгованість по кредиту.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що правильно визначивши, що сплив строк позовної давності, та врахувавши подану заяву про застосування позовної давності, за відсутності обставин для поновлення строку суд ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову за спливом строку позовної давності, що відповідає положенням закону та дослідженим доказам. Посилання в апеляційній скарзі на передчасність висновку про те, що зобов`язання за кредитним договором є виконаним не може прийматись до уваги, оскільки такі стосуються зобов`язань заставодавця і реалізації його майна.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У жовтні 2018 року АТ "Ощадбанк" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 04 вересня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду про те, що перебіг строку позовної давності розпочався 22 січня 2011 року та сплинув 22 січня 2014 року суперечать вимогам та нормам цивільного законодавства в частині початку відліку строків позовної давності. В судовому рішенні зазначено, що господарським судом Тернопільської області 06 червня 2011 року прийнято рішення, яким позовні вимоги АТ "Ощадбанк" до заставодавця задоволено. Таким чином, судом не надано оцінки факту повторного переривання строку позовної давності із набранням рішення законної сили, а саме 25 червня 2011 року.
Судами не надано жодної правової оцінки доказам позивача щодо оплати заборгованості самою ОСОБА_1, водночас, не зазначено і мотиви їх відхилення.
При дослідженні судами постанови про закінчення виконавчого провадження від 15 серпня 2016 року судом не застосовано вищезазначені норми статті 533 ЦК України та не з`ясовано чи стягнуто державною виконавчою службою на користь стягувача грошову суму, визначену судовим рішенням, а саме 37 520,80 дол США.
Отже, судами не повно та не всебічно з`ясовані обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, не належним чином досліджено всі матеріали справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2018 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У грудні 2018 року матеріали цивільної справи № 466/9484/16-ц надійшли до Верховного Суду та 16 квітня 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, викладені у касаційній скарзі, з таких підстав.
Судами встановлено, що ВАТ "Державний ощадний банк України", яке перейменовано на ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 уклали договір відновлюваної кредитної лінії № 5 від 26 березня 2007 року, згідно якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 29 500,00 доларів США на споживчі потреби зі сплатою 13,00 % річних, з терміном повернення до 26 березня 2012 року.
Відповідно до п. 3.2.2. договору відновлювальної кредитної лінії № 5 від 26 березня 2007 року при виникненні простроченої заборгованості за кредитом або процентами чи комісійними винагородами, а також в інших випадках, передбачених цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту.
05 січня 2011 року позивач по справі надіслав відповідачу письмове повідомлення-вимогу № 06-13/54, відповідно до якої Банк зобов`язує позичальника в строк до 21 січня 2011 року погасити заборгованість перед банком в повному обсязі.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).