Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 937/43/20
провадження № 61-4646св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Президент України Зеленський Володимир Олександрович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 січня 2020 року у складі судді Юрлагіної Т. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 березня 2020 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про порушення права на захист цивільних прав та інтересів Президентом України і органами державної влади України, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його здоров`ю,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 14 листопада 2018 року ним на підставі статті 17 ЦК України на ім`я Президента України - голови Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО України) Порошенка П. О. була подана заява про порушення органами Національної поліції в Запорізькій області його права щодо доступу до правосуддя та на обов`язковість судових рішень.
Вищевказане письмове звернення Президентом України - головою РНБО України Порошенком П. О. залишено без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року визнано протиправною бездіяльність Президента України - голови РНБО України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 та зобов`язано Президента України - голову РНБО України розглянути його заяву від 14 листопада 2018 року відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
Зазначив, що загальний термін розгляду його звернення особисто Президентом України закінчився 28 грудня 2019 року, однак його заява Президентом України Зеленським В. О. залишена без розгляду. Отже порушене його право на доступ до правосуддя та на обов`язковість судових рішень Президентом України не поновлено.
Протиправними діями (бездіяльністю) Президента України - голови РНБО України Зеленського В. О. його здоров`ю та моральним звичаям завдана моральна шкода, яку він оцінює в 10 000 000 грн.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:
- визнати його право на захист цивільних прав та інтересів Президентом України і органами державної влади України, передбачене статтями 15, 17 ЦК України;
- стягнути з Президента України Зеленського В. О. за рахунок держави Україна на його користь моральну шкоду в сумі 10 000 000 грн, завдану його здоров`ю, внаслідок порушення права на захист цивільних прав і інтересів Президентом України і органами державної влади України, передбаченого статтями 15, 17 ЦК України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 січня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Роз`яснено позивачу його право подати позов на загальних підставах в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що суб`єктний склад спірних відносин та предмет позовних вимог свідчать про публічно-правовий характер даного спору, який виник та пов`язаний із здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, позов ОСОБА_1 повинен розглядатися в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. Обґрунтування позивачем підстави для стягнення моральної шкоди з посиланням на статті 15, 17, 1167 ЦК України не є перешкодою для розгляду цього спору за правилами адміністративної юрисдикції, оскільки вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 січня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позов ОСОБА_1 стосується неправомірної бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаної з невиконанням судового рішення, ухваленого у порядку адміністративного судочинства, вимога позивача про відшкодування моральної шкоди пов`язана з вимогою про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень незаконною, тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у відкритті провадження, через те, що такий позов повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, з урахуванням частини четвертої статті 22 КАС України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 січня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що він не оскаржує протиправність рішень, дій чи бездіяльність Президента України Зеленського В. О., а захищає від протиправних посягань відповідача своє порушене особисте немайнове цивільне право на захист своїх цивільних прав і інтересів Президентом України і органами державної влади України, визначене статтею 17 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 березня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
27 квітня 2020 року справа № 937/43/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Великої Палати Верховного Суду частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність Президента України - Голови РНБО України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 14 листопада 2018 року про здійснення демократичного контролю за діяльністю сектора безпеки і оборони України у сфері національної безпеки і оборони України, спрямованої на адресу Президента України. Зобов`язано Президента України - Голову РНБО України розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 листопада 2018 року відповідно до Закону України "Про звернення громадян". У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Також апеляційний судом встановлено, що для ефективного захисту права позивача на особистий розгляд його заяви відповідачем Велика Палата Верховного Суду вийшла за межі позовних вимог, визнаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача та зобов`язала відповідача розглянути цю заяву відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Щодо відшкодування моральної шкоди Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що оскільки встановлено порушення відповідачем права позивача на особистий розгляд заяви останнього, помилковим є твердження позивача про те, що його заяву відповідач залишив без задоволення, тому відсутні підстави для твердження про те, що відповідач завдав позивачу моральну шкоду через залишення без задоволення його заяви. Тому у задоволенні вимоги про відшкодування моральної необхідно відмовити.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що постановою Великої Палати Верховного Суду визнано протиправною бездіяльність Президента України - Голови РНБО України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 14 листопада 2018 року про здійснення демократичного контролю за діяльністю сектора безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України, спрямованої на адресу Президента України та зобов`язано Президента України - Голову РНБО України розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 листопада 2018 року відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Натомість, ОСОБА_1 зазначає, що на час звернення з позовом до суду його заява Президентом України Зеленським В. О. залишена без розгляду. Тобто, фактично, зміст позовної заяви зводиться до незаконної, на думку ОСОБА_1, бездіяльності Президента України щодо невиконання рішення суду, що спричинило його здоров`ю та моральним звичаям моральну шкоду, яку позивач просив стягнути на його користь.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша, друга статті 400 ЦПК України).