Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 466/3623/16-ц
провадження № 61-39416св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 09 листопада 2017 року в складі судді Свірідової В. В. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2018 року в складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк"), в якій, з урахуванням уточнень, просила стягнути з відповідача на її користь 150 000,00 грн банківського вкладу; 28 500,00 грн процентів річних з 04 березня 2014 року по 04 березня 2015 року; 33 536,30 грн процентів річних за користування коштами з 04 березня 2015 року по 10 липня 2017 року; 35 063,77 грн інфляційних втрат; 8 279,12 грн 3% річних; 3 021 880,73 грн пені, а всього 3 277 259,92 грн.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 04 березня 2014 року між нею та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено договір банківського вкладу №SAMDNWFD0070086521500 (далі - Договір), за умовами якого нею того ж дня було внесено до банку в якості вкладу 150 000,00 грн, а банк взяв на себе зобов`язання до 04 березня 2015 року щомісячно сплачувати позивачу стандартні проценти у розмірі 19% річних (а також додатково, відповідно до додаткової угоди від 04 березня 2014 pоку, бонусні 2% річних на рахунок "Бонус Плюс"). 23 січня 2016 року вона надіслала на адресу відповідача заяву про розірвання Договору, повернення вкладу і сплату нарахованих процентів, яка отримана банком 27 січня 2016 року. Третім робочим днем після отримання банком заяви про розірвання Договору є 01 лютого 2016 року, саме з цієї дати мав бути розірваний Договір, проте відповідач кошти не повернув.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 09 листопада 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 150 000,00 грн - банківський вклад.
В частині інших позовних вимог - відмовлено за безпідставністю.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив із того, що законодавством не передбачена можливість обмеження прав клієнта Банку на безперешкодне розпорядження своїми грошовими коштами будь-якими рішеннями Банку, блокування коштів Клієнта суперечить нормам ЦК України, порушує право клієнта на безперешкодне розпорядження Депозитними коштами, які знаходяться на його рахунку, відтак з відповідача ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" підлягає стягненню сума банківського вкладу за Договором №SAMDNWFD0070086521500 від 04 березня 2014 року у розмірі 150 000,00 грн, отже позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Позовні вимоги в частині стягнення процентів та пені задоволенню не підлягають, оскількипозивачем пропущено строк позовної давності про застосування якого заявлено представником відповідача.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" - задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 09 листопада 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу відповідача, виходив із того, що квитанція про внесення коштів на рахунок Банку без обов`язкових реквізитів такої не може свідчити про дотримання письмової форми договору банківського вкладу від 04 березня 2014 року та передачі коштів на зберігання банку. За недоведеності факту укладення банківського вкладу і передачі коштів за таким банку, суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відмови у стягненні процентів, пені та інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що суд апеляційної інстанції не мотивував у своєму рішенні невідповідність фіскального чеку банку від 04 березня 2014 року вимогам статті 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, п.п.1.8., 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, п.2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, а також чому її листи - відповіді на претензії банку від 03 лютого 2016 року та від 02 березня 2016 року не є доказами у справі, чим порушив пункт 3 частини першої статті 382 ЦПК України.
Судом першої інстанції було порушено вимоги статті 257 ЦК України та зроблено неправильний висновок про сплив позовної давності за вимогами про стягнення процентів за користування банком вкладом, 3% річних та інфляційних нарахувань за статтею 625 ЦК України. Також суд дійшов помилкового висновку про сплив позовної давності щодо усієї вимоги про стягнення пені, чим порушив пункт 1 частини другої статті 258 та статті 549 ЦК України.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
У березні 2019 року від АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_2 , а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувані матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судами встановлено, що згідно копії договору банківського вкладу № SAMDNWFD0070086521500 від 04 березня 2014 року, укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", позивач передає, а банк приймає грошові кошти (вклад) на строк вкладу в сумі 150 000,00 грн.
Позивачем на підтвердження укладення договору банківського вкладу надано квитанцію від 04 березня 2014 року на суму 150 000,00 грн, яка не містить необхідних реквізитів, передбачених Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами та Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, коли на квитанції виконання рукописного підпису касира повинно завірятись відтиском печатки установи, а у випадку виконання касиром електронного цифрового підпису останній засвідчується електронним підписом САБ. Інших доказів внесення коштів суду не надано.
Апеляційний суд визнав недопустимим доказом вищевказану квитанцію.
Відповідно до частини першої 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").