Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 335/6979/19
провадження № 61-346св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2019 року у складі судді Калюжної В. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Кухар С. В., Онищенко Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних.
Позовна заява мотивована тим, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2011 року та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року у справі № 2а-5307/11 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжі здійснити перерахунок і виплатити йому державну і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю з урахуванням виплачених сум з 10 листопада 2010 року по 22 липня 2011 року. Виконавчий лист у справі видано 17 квітня 2013 року.
Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі № 335/11295/14-а зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити йому пенсію у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсії за віком та додаткову пенсію у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 26 березня 2014 року, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" включно, за відрахуванням фактично отриманих сум. Виконавчий лист у справі видано 24 березня 2015 року.
Виплата пенсій за постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2011 у справі № 2а-5307/11 була проведена лише 30 листопада 2018 року, а за постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі № 335/11295/14а пенсія не виплачена.
Вказував, що Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя прострочило виконання зобов`язань за вказаними рішеннями суду, отже наявні підстави для застосування наслідків невиконання грошових зобов`язань, визначених статтею 625 ЦК України у вигляді стягнення з останнього інфляційних втрат і трьох процентів річних.
На підставі вказаного ОСОБА_1, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21 серпня 2019 року, просив суд стягнути з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, інфляційні втрати і три проценти річних за період з 18 серпня 2016 року по 30 листопада 2018 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2011 року і постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року у справі № 2а-5307/2011, та нараховані інфляційні втрати і три проценти річних за період з 21 січня 2015 року по 30 квітня 2019 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі № 335/11295/14а у загальному розмірі 34 888,21 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що зобов`язання, яке виникло у відповідача перед позивачем, не є грошовим, оскільки в судових рішеннях не визначено конкретної суми, вираженої у грошових одиницях, яка підлягає стягненню. Крім того, суд вказав, що у зв`язку з тим, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням судових рішень, тому до них не може бути застосована норма статті 625 ЦК України, яка передбачає цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження є те, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму статті 625 ЦК України без урахування висновків щодо застосування вказаної норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, а також постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 331/6352/16-ц і від 31 липня 2019 року № 335/10856/16-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні його позову, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що грошовим вважається будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, а тому дійшли помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 625 ЦК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2011 року та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року у справі № 2а-5307/11 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжі здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 державну і додаткову пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з урахуванням виплачених сум з 10 листопада 2010 року по 22 липня 2011 року.
Виконавчий лист у справі видано 17 квітня 2013 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі № 335/11295/14-а зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсії за віком та додаткову пенсію у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 26 березня 2014 року, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" включно, за відрахуванням фактично отриманих сум.
Виконавчий лист у справі видано 24 березня 2015 року.
Виплата пенсій за постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2011 у справі № 2а-5307/11 була проведена 30 листопада 2018 року, а за постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі № 335/11295/14а пенсія не виплачена.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.