Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 761/34662/16-ц
провадження № 61-18900св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська 27",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Велика Житомирська 27" на постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСББ "Велика Житомирська 27" про відшкодування збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 січня 2008 року позивач на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 24 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н. Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 33, 34, придбав нежилі приміщення, площею 125,50 кв. м по АДРЕСА_1, а саме - нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень 29а) (в літ. А) для розміщення картинної галереї.
У березні-квітні 2008 року ОСББ "Велика Житомирська 27" в особі голови правління, якій діяв на той час, ОСОБА_2 та співмешканців цього будинку були замінені вхідні двері до нежилих приміщень, належних позивачу, та не надано останньому ключі від нових дверей, чим позивача було позбавлено можливості потрапити до своєї власності. Більше того за підтримки кількох мешканців будинку не було допущено фахівців для заміни замків на вхідних дверях, були погрози позивачу та його представникам фізичною розправою. З того часу позивач не має можливості користуватися своїм майном та вимушений винаймати в оренду інше приміщення.
Для захисту свого права власності в грудні 2010 року ОСОБА_1 подав позов про усунення перешкод у користуванні майном.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, зустрічного позову ОСББ "Велика Житомирська 27" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24 січня 2008 року, визнання права власності за співвласниками багатоквартирного будинку ОСББ "Велика Житомирська 27" та позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 про витребування спірних приміщень із власності ОСОБА_1 та визнання за ОСОБА_3 права спільної сумісної власності відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю скасовано та ухвалено нове рішення, яким зобов`язано ОСББ "Велика Житомирська 27" не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні нежитловими приміщеннями з № 1 по № 8 (групи приміщень № 29 А) (в літ. А) загальною площею 125,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та заборонено ОСББ "Велика Житомирська 27" самовільно встановлювати вхідні двері в ці нежитлові приміщення.
Однак рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року не виконано, в зв`язку із чим з 2008 року по цей час позивач зазнає величезних збитків із-за неможливості користуватись своїм приміщенням та вимушений орендувати за великі гроші інше нежиле приміщення саме з вини відповідача, який увесь цей час здає приміщення позивача в оренду й отримує з цього прибуток.
Всі витрати позивача підтверджуються первинними документами, а саме: договорами оренди нежитлового приміщення та актами наданих послуг, в яких зазначено, за який період та яку суму сплатив позивач за оренду нежитлового приміщення. Оскільки позивач в зв`язку із порушенням відповідачем його права власності на належне йому майно позбавлений можливості користуватися ним та поніс реальні збитки по оренді іншого приміщення. Крім того, позивач посилався на те, що відповідач, перешкоджаючи йому в користуванні належним йому приміщенням, сам здає це приміщення в оренду, отримуючи за це дохід.
Відповідно до даних аналітичної довідки ТОВ "Макконсалтсервіс", на підставі якої було проведено розрахунок упущеної вигоди, про середню ринкову вартість оренди 1 кв. м об`єктів нерухомого майна, а саме - нежитлових приміщень, які знаходяться в АДРЕСА_1, станом на 2009-2018 роки, доходи, які позивач міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, дорівнюють сумі 3 458 729,80 грн.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути з ОСББ "Велика Житомирська 27" на свою користь збитки у розмірі 5 790 254,80 грн, з яких:
2 331 525,00 грн - витрати, які позивач поніс, орендуючи інші приміщення (реальні збитки);
3 458 729,80 грн - доходи, які позивач міг реально одержати за звичайних обставин, здаючи в оренду належні йому приміщення (упущена вигода).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2019 року у складі судді: Осаулова А. А. позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСББ "Велика Житомирська 27" про відшкодування збитків залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
судовими рішеннями встановлено, що нежитлові приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 є допоміжними. Підвальне приміщення яке є предметом спірного договору згідно проектної документації є підсобним приміщенням і призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку і відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" є допоміжним та неподільним майном, яке відповідно до статті 19 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню;
договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1, укладений 24 січня 2008 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, не визнаний недійсним. Оскільки ОСОБА_1 є власником спірного нежилого приміщення, то відповідно до статті 391 ЦК України він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном;
позивач зазначав, що збитки складаються із витрат, які позивач поніс, орендуючи інші приміщення та становлять 2 331 525 грн. Проте згідно актів надання послуг орендодавцем були виконані роботи (оренда приміщення АДРЕСА_2 за травень 2015 року - червень 2016 року із визначеними цінами. Проте із цих актів не вбачається обставин внесення (сплати) позивачем як орендарем коштів орендної плати за користування приміщеннями. Таким чином позивачем не в повній мірі обґрунтовано, що він поніс шкоду, орендуючи інші приміщення, яка становить 2 331 525 грн;
при обґрунтуванні позовних вимог в частині стягнення можливих реально отриманих доходів за звичайних обставин, здаючи в оренду належні позивачу приміщення у сумі 3 458 729,80 грн, позивач надав аналітичну довідку ТОВ "Макконсалтсервіс" (на підставі якої було проведено розрахунок упущеної вигоди) про середню ринкову вартість оренди 1 м2 об`єктів нерухомого майна - нежитлових вбудованих приміщень вільного призначення, розташованих в цокольному поверсі, які знаходять в АДРЕСА_1, станом на 2009-2018 рр. Проте згідно статті 76 ЦПК України, доказами у справі можуть бути виключно висновки експертів, якими вказане дослідження не є. Вказана обставина виключає підстави вважати, що здаючи в оренду належні позивачу приміщення, останній отримав би дохід у сумі 3 458 729,80 грн;
у постанові Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 61-1912св18 зазначено, що упущеною вигодою вважаються неотримані доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушеним. Позивач повинен довести, що з вини відповідачів він не отримав прибуток, на який мав право розраховувати. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина четверта статті 623 ЦК України). Між тим особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов`язання іншою особою. Позивач обґрунтовуючи суму збитків, вдався до припущення про можливість отримання ним прибутку, тоді як законодавець вимагає доведеності реальної можливості отримання коштів за умови належного виконання зобов`язань. Позивачем не надано доказів того, що він реально міг отримати таку вигоду, здаючи в оренду належні йому приміщення, а надана аналітична довідка вказує на наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу та не може бути підставою для його стягнення;
заявляючи позовні вимоги про відшкодування шкоди, позивач спросив стягнути витрати, які він поніс, орендуючи інші приміщення та становить 2 331 525 грн та які міг реально одержати за звичайних обставин, здаючи в оренду належні йому приміщення у сумі 3 458 729,80 грн, що є взаємовиключними поняттями. Використовуючи власні приміщення, у позивача відсутня була б необхідність винаймати інші приміщення, а здаючи власні з метою отримання прибутку вини відповідача у понесенні витрат на оренду інших приміщень немає;
кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №672/778/16-ц).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2019 року в частині відмови у стягненні з ОСББ "Велика Житомирська 27" на користь ОСОБА_1 реальних збитків у розмірі 2 331 525 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСББ "Велика Житомирська 27" на користь ОСОБА_1 2 331 525 грн реальних збитків.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2019 року залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
позивач є власником нежитлового приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1, яким не може користуватися в зв`язку із протиправними діями відповідача, що полягають у невиконанні судового рішення, яке набрало законної сили, про усунення позивачу перешкод у користуванні його власністю. Ці обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які відповідачем спростовані не були. Представники відповідача в апеляційному суді не заперечували факт невиконання судового рішення про усунення позивачу перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, мотивуючи це тим, що саме ОСББ "Велика Житомирська 27" є власником цих підсобних приміщень і має право користування ними. У зв`язку із тим, що позивач, як власник, був протиправно позбавлений можливості користуватися належним йому на праві власності нежилим приміщенням по АДРЕСА_1 з метою розміщення там картинної галереї, він був змушений орендувати з цією метою інше нежиле приміщення;
21 серпня 2009 року між ОСОБА_5 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування (оренду) нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 для використання його в господарській діяльності із метою розміщення в ньому художньої галереї із розміром орендної плати 2 500 доларів США на місяць. Згідно акту приймання-передачі об`єкта оренди до договору оренди житлового приміщення № 1 від 21 серпня 2009 року, орендодавець ОСОБА_5 передав 31 серпня 2009 року, а орендар ОСОБА_1 прийняв в оренду нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно актів надання послуг, орендар сплачував орендодавцю кошти, визначені умовами договору за період з вересня 2009 року по квітень 2015 року щомісячно в обумовленому сторонами договору розмірі.
10 квітня 2015 року між ОСОБА_6 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди № 120/15, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 20) магазин роздрібної торгівлі, які розташовані в АДРЕСА_4, з метою розміщення культурного центру і художньої галереї, із розміром орендної плати 58 750 грн. на місяць. Відповідно до акту прийому-передачі приміщення до договору оренди № 120/15 від 10 квітня 2015 року, орендодавець ОСОБА_6 передав, а орендар ОСОБА_1 прийняв в тимчасове платне користування нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 20) магазин роздрібної торгівлі, які розташовані в АДРЕСА_4 . Згідно актів надання послуг орендодавцем були виконані роботи - оренда приміщення АДРЕСА_2 за травень 2015 року - червень 2016 року в обумовленому сторонами договору розмірі;
згідно наданих позивачем доказів та неспростованих відповідачем, ОСОБА_1 в зв`язку із протиправними діями ОСББ "Велика Житомирська 27", які полягають в порушенні його прав власника нежилого приміщення на користування ним, поніс реальні збитки, пов`язані з орендою іншого приміщення, на суму 2 331 525 грн, які на підставі статті 22 ЦК України, зважаючи на їх доведеність належними та допустимими доказами, підлягають стягненню на його користь з відповідача;
обґрунтовуючи вимогу про стягнення упущеної вигоди, позивач посилався на аналітичну довідку ТОВ "Макконсалтсервіс" про середню ринкову вартість оренди 1 кв.м об`єктів нерухомого майна, а саме - нежитлових приміщень, які знаходяться в АДРЕСА_1, станом на 2009-2018 роки, згідно якої обчислив розмір упущеної вигоди на суму 3 458 729,80 грн. Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто, у разі належного виконання зобов`язання іншою особою. Позивач, обґрунтовуючи суму збитків, вдався до припущення про можливість отримання ним прибутку, тоді як законодавець вимагає доведеності реальної можливості отримання коштів за умови належного виконання зобов`язань. Позивачем не надано доказів того, що він реально міг отримати таку вигоду, здаючи в оренду належні йому приміщення, а надана аналітична довідка вказує на наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу та не може бути підставою для його стягнення. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (постанова від Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 672/778/16-ц);
оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він гарантовано отримав би упущену вигоду у розмірі 3 458 729,80 грн, яка не є абстрактною, у разі, якщо б його право не було порушено відповідачем ОСББ "Велика Житомирська 27", законним та обґрунтованим є рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача вказаної суми.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2019 року ОСББ "Велика Житомирська 27" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду в частині стягнення з ОСББ "Велика Житомирська 27" на користь ОСОБА_1 реальних збитків у розмірі 2 331 525 грн та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
позивачем заявлено взаємовиключні вимоги про одночасне стягнення витрат за оренду приміщення (реальні збитки) та можливого доходу, отриманого від здачі в оренду спірних приміщень (упущена вигода);
апеляційний суд невірно застосував пункт перший частини другої статті 22 ЦК України, оскільки обставини щодо знищення або пошкодження приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1, як і питання щодо розміру втрат, які зроблені позивачем для відновлення свого порушеного права - судом не з`ясовувалися;
згідно висновків апеляційного суду не вбачається безпосередній причинний зв`язок між збитками, яких зазнав позивач та протиправними діями чи бездіяльністю відповідача. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки, 2) збитків, 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками. 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Зазначених елементів доказування наявності збитків, позовна заява не містить і апеляційним судом вони не встановлені;
наявність титулу не є підставою для покладення збитків відповідно до статті 22 ЦК України, як підлягають доведенню; спірні приміщення відповідно до статті 382 ЦК України, Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" належить співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, що було встановлено судовими рішеннями у справах № 8/129, № 6/157, № 41/163, № 55/208, № 2-10274/2011, № 2-5380/11, № 761/4324/13-ц, № 761/33262/13-ц. Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що нежитлові приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 є допоміжними. Підвальне приміщення, яке є предметом оспорюваного договору, згідно проектної документації є підсобним приміщенням і призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку і відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" є допоміжним та неподільним майном, яке відповідно до статті 19 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню;
співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, через створене в будинку ОСББ "Велика Житомирська 27" використовують це приміщення загальною площею 125,5 кв. м. по АДРЕСА_1 для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, оскільки по цьому приміщенню проходять інженерні мережі. Зазначені обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2010 року у справі № 8/129. Використання співвласниками свого майна свідчить про правомірність їхніх дій, що виключає можливість покладення на співвласників в особі ОСББ "Велика Житомирська 27" відповідальності у вигляді збитків;
допоміжні приміщення - це завжди спільна власність співвласників, яким закон, також, забезпечує рівні умови здійснення своїх прав, з урахуванням особливостей встановлених спеціальним законодавством (Закон України "Про особливості здійснення права власності багатоквартирному будинку" та Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку"). Використання співвласниками будинку АДРЕСА_1 своїх допоміжних приміщень загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 для забезпечення експлуатації свого будинку та побутового обслуговування мешканців будинку є правомірним використанням своєї власності, що спростовує висновки апеляційного суду про порушення діями ОСББ "Велика Житомирська 27" прав позивача.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в касаційному порядку лише у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСББ "Велика Житомирська 27" про стягнення реальних збитків у розмірі 2 331 525 грн та судових витрат. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_7 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.
Відзив мотивований тим, що неможливість позивача домогтися виконання судового рішення є втручанням у право позивача на мирне володіння, користування та розпорядження своїм майном, що призводить до збитків. Відповідач та його представники не заперечували, що рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року ними не виконується. Зазначене підтверджує саме вину відповідача та є очевидним, що відповідач не використовує приміщення для забезпечення експлуатації свого буднику та побутового обслуговування. Позивач є власником спірних приміщень, на підставі чого було задоволено позов про усунення перешкод у користуванні власністю. Фактично позивач не може користуватися та розпоряджаюсь своїм майном через невиконання рішення суду відповідачем.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року: відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви ОСББ "Велика Житомирська 27" про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року відмовлено.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_1 24 січня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 24 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н. Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 33, 34, придбав нежилі приміщення, площею 125,50 кв. м по АДРЕСА_1, а саме - нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень 29а) (в літ. А) для розміщення картинної галереї. Належність позивачу на праві власності вищевказаних об`єктів нерухомого майна підтверджується наявними в справі письмовими доказами.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ "Велика Житомирська 27", третя особа - Київська міська рада, про усунення перешкод у користуванні власністю, за зустрічним позовом ОСББ "Велика Житомирська 27" до ОСОБА_1, ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_8, про визнання недійсним договору, визнання права власності, та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 про витребування майна та визнання права власності, у задоволенні позову ОСОБА_1, зустрічного позову ОСББ "Велика Житомирська 27" та позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСББ "Велика Житомирська 27" про усунення перешкод у користуванні власністю скасовано та ухвалено нове рішення про зобов`язання ОСББ "Велика Житомирська 27" не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні нежитловими приміщеннями з № 1 по № 8 (групи приміщень № 29А) (в літ. А) загальною площею 125,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та заборону ОСББ "Велика Житомирська 27" самовільно встановлювати вхідні двері в ці нежитлові приміщення. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2013 року залишено без змін.
Вказаним рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежилих приміщень з № 1 по № 8 (групи приміщень 29а) (в літ. А) площею 125,50 кв. м, розташованих по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 24 січня 2008 року між ним та ОСОБА_4, реєстраційне посвідчення № 030551 за реєстровим № 8483-П, видане Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.
21 квітня 2006 року установчими зборами власників багатоквартирного будинку АДРЕСА_5, з метою забезпечення захисту їх законних прав та інтересів, а також належного утримання і використання їх спільного майна було прийнято рішення про створення ОСББ "Велика Житомирська 27".
Рішенням Господарського суду м. Києва від 21 липня 2011 року визнано недійсним рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27 грудня 2001 року "Про формування комунальної власності територіальних громад м. Києва (пункт 165 додатку 11) в частині включення до об`єктів комунальної власності Шевченківського району житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 1501,42 кв. м, та визнано недійсним рішення Шевченківської районної ради № 91 від 30 жовтня 2006 року "Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва в редакції рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 26 квітня 2007 року № 204 "Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м. Києві ради з питань приватизації об`єктів комунальної власності", в частині затвердження на приватизацію нежилого приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 .
31 травня 2012 року Господарським судом м. Києва задоволено вимоги ОСББ "Велика Житомирська 27" до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, ПП "Магістр", треті особи: КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна", ОСОБА_4, ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень з № 1 по № 8 (групи приміщень 29а) (в літ. А) площею 125,50 кв. м, розташованих по АДРЕСА_1, укладеного 13 серпня 2007 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ПП "Магістр".
Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що нежитлові приміщення загальною площею 125,5 кв. м. по АДРЕСА_1 є допоміжними. Підвальне приміщення, яке є предметом спірного договору, згідно проектної документації є підсобним приміщенням і призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку і відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" є допоміжним та неподільним майном, яке відповідно до статті 19 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню.
Договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1, укладений 24 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, на підставі якого позивач набув право власності на нежилі приміщення, недійсним не визнавався. Оскільки ОСОБА_1 є власником спірного нежитлового приміщення, а відповідач ОСББ "Велика Житомирська 27" перешкоджає йому у користуванні належним йому майном, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про усунення йому перешкод у здійсненні права власності.
Суди встановили, що відповідачем рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року не виконується, що не заперечувалося і представниками ОСББ "Велика Житомирська 27" в судовому засіданні.
Згідно постанови старшого державного виконавця органу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Петрусенко Г. О. від 11 листопада 2014 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року боржником не виконано, у зв`язку з чим до правоохоронних органів направлено подання про перевірку на наявність в діях службових осіб ОСББ "Велика Житомирська 27" складу злочину.
21 серпня 2009 року між ОСОБА_5 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування (оренду) нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 для використання його в господарській діяльності із метою розміщення в ньому художньої галереї із розміром орендної плати 2 500 доларів США на місяць (пункти 1, 2, 5.1 договору).
Згідно акту приймання-передачі об`єкта оренди до договору оренди житлового приміщення № 1 від 21 серпня 2009 року, орендодавець ОСОБА_5 передав 31 серпня 2009 року, а орендар ОСОБА_1 прийняв в оренду нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до актів орендар сплачував орендодавцю кошти, визначені умовами договору за період з вересня 2009 року по квітень 2015 року щомісячно в обумовленому сторонами договору розмірі.
10 квітня 2015 року між ОСОБА_6 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди № 120/15, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 20) магазин роздрібної торгівлі, які розташовані в АДРЕСА_4, з метою розміщення культурного центру і художньої галереї, із розміром орендної плати 58 750 грн на місяць (пункти 1.1., 6.2., 11.1.2. договору).
Відповідно до акту прийому-передачі приміщення до договору оренди № 120/15 від 10 квітня 2015 року, орендодавець ОСОБА_6 передав, а орендар ОСОБА_1 прийняв в тимчасове платне користування нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 20) магазин роздрібної торгівлі, які розташовані в АДРЕСА_4 . Згідно актів орендодавцем були виконані роботи - оренда приміщення АДРЕСА_2 за травень 2015 року - червень 2016 року в обумовленому сторонами договору розмірі.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частина перша, друга статті 614 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що "відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що "збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 704/962/17 (провадження № 61-47536св18) зроблено висновок по застосуванню статей 22, 614, 623 ЦК України та вказано, що "презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за умови встановлення конкретної особи, яка завдала збитків, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року, у справі № 8/129 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до головного управління комунальної власності м. Києва, треті особи: Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, Фонд приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва, Шевченківська районна у м. Києві рада, ОСББ "Велика Житомирська 27", про визнання нечинними наказу, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 07 жовтня 2007 року № 713-В "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна".
У справі № 8/129 встановлено:
пунктом 165 Додатку 11 до рішення Київради № 208/1642 від 27 грудня 2001 року "Про формування комунальної власності територіальної громади районів м. Києва" до об`єктів комунальної власності Шевченківського району міста Києва було включено житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 1501,42 кв. м;
рішенням Шевченківської районної у місті Києві ради "Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва", нежилі приміщення загальною площею 125,5 кв. м по АДРЕСА_1 було затверджено на приватизацію;
07 червня 2007 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва було видано наказ № 713-В про надання права власності на нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований в КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна" 08 серпня 2007 року, про що було зроблено запис в реєстровій книзі № 156п-10 за реєстровим № 8483п;
07 серпня 2007 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва було видано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення загальною площею 125,5 кв. м, розташовані за адресою АДРЕСА_1, серія НОМЕР_2;
13 серпня 2007 року Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;
за твердженням позивачів, нежиле приміщення № 29-а, площею 125,50 кв. м по АДРЕСА_1, для оформлення права власності на яке відповідачем було видано спірний наказ № 713-В "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна", не являється об`єктом комунальної власності Шевченківського району, а тому не являється нежилим приміщенням, а по суті є допоміжним приміщенням;
спірним наказом відповідача від 07 жовтня 2007 року № 713-В було оформлено право власності на підвальне приміщення № 29-а, площею 125,50 кв. м по АДРЕСА_1, висота якого становить 1,87 м, про що зазначено в Плані БТІ;
у робочому проекті, виготовленому ВАТ "Київ ЗНДІЕП" пункт 2.3 (арх. 2116/5), зокрема було зазначено, що жилі приміщення в будинку мають розміщуватися на 2-8 поверхах будівлі. Перший поверх проектом передбачено для розміщення виставкового залу клубу " Киевовед " та його допоміжних приміщень. В підвалі дому запроектовані бойлерна та насосна, а також приміщення для прокладення інженерних комунікацій;
на сторінці арх. 2116/11 Робочого проекту визначено, що вузол вводу тепломережі розташовується в підвалі в приміщенні бойлерної і обладнується запорною арматурою і контрольно вимірювальними приладами, а сторінкою арх. 2116/15 Робочого проекту визначено, що джерелом гарячого водопостачання являється бойлерна, що знаходиться в підвалі дому;
розділами 4-6 Робочого проекту (арх. 2116/11 - 2116/20) передбачено проектні рішення щодо розміщення в будинку опалення, вентиляції, теплопостачання, газопостачання, водопостачання, каналізації та електропостачання, які розташовані згідно проекту в підвалі будинку, що в свою чергу підтверджено листом начальника КП "Житлово-експлуатаційна організація "Михайлівська" від 17 вересня 2009 року з вих. № 455 підтверджено наявність в підвалі дому передбачених проектом комунікацій, а саме зазначено наступне. При обстеженні підвального приміщення будинку АДРЕСА_1 виявлено, що по підвальному приміщенню проходять горизонтальні трубопроводи (лежаки) ГОП, ХВП, опалення та каналізації житлових та нежитлових приміщень. Вказані трубопроводи мають крани керування подачі холодного, гарячого водопостачання та опалення. На лежаках каналізації розміщені ревізії для профілактичної прочистки засмічення. Дані трубопроводи повинні мати вільний доступ;
згідно даних КП ЖЕК "Михайлівська" по даному приміщенню проходять інженерні мережі, а саме: загально будинкові мережі тепло- водо - електропостачання, каналізаційний провід (в лівій частині підвалу знаходяться три ревізійних доступи до каналізаційного каналу), ливневий стік з єдиним технологічним ревізійним доступом до каналу стоку, спускні системи води котрі знаходяться під кожним стояком системи опалення (з лівої частини будинку їх налічується сім), вузол вводу холодного водопостачання Водоканалу (з лічильниками та системою водозапірної арматури аварійного чи профілактичного перекриття водопостачання) поливна система з виходом на АДРЕСА_1, ввід в будинок силових кабелів (один основний, другий резервний та два обладнаних пустих каналів на випадок виходу з ладу двох інших), розводка всіх електричних і слаботочних проводів від основної електрощитової будинку на першому поверсі з технологічними канальцями і комутаційними металевими шафами через підвал на всі поверхи в усі напрямки будинку, підвальна електрощитова, в цій частині підвалу знаходяться два входи в два стояки електричних каналів - перший на поверхове освітлення сходової клітини будинку, а другий розводки по будинку електричного постачання до лічильника і електромережі кожної із 28 квартир;