Постанова
Іменем України
16 вересня2020 року
м. Київ
справа № 127/6061/18
провадження № 61-40381св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2018 року у складі судді Гриневич В. С. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Берегового О. Ю., Марчук В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 11 грудня 2007 року він придбав квартиру АДРЕСА_1 . Цього ж дня між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений кредитний договір, згідно з умовами якого він отримав кредит у розмірі 212 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік. На забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ним та банком укладений договір іпотеки, предметом якого є спірна квартира.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2011 року у справі № 2-2604/11 у рахунок погашення його заборгованості перед банком за кредитним договором від 11 грудня 2007 року в сумі 192 239,20 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.
15 січня 2016 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (далі - ТОВ "Естейт Селлінг") укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Надалі ТОВ "Естейт Селлінг" передало вказану квартиру в іпотеку ПАТ КБ "ПриватБанк", а 10 серпня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" зареєстрував за собою право власності на неї.
28 квітня 2016 році ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2011 року скасовано, справа призначена в загальному порядку, а 25 жовтня 2017 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області позов ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без розгляду.
Зазначав, що вибуття спірної квартири з його володіння на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, вважається таким, що вибуло з його володіння як власника поза його волею.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив витребувати з чужого незаконного володіння ПАТ КБ "ПриватБанк" на його користь квартиру АДРЕСА_1 .
Також ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на спірну квартиру, заборони ПАТ КБ "ПриватБанк" вчиняти дії, а саме: виселяти та знімати з реєстрації мешканців цієї квартири, вселяти до неї інших осіб, укладати договори оренди, користування тощо з третіми особами.
Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову мотивована тим, що дії відповідача щодо спірної квартири дають підстави вважати їх спрямованими на унеможливлення в подальшому реального виконання рішення суду у випадку його задоволення. Вказував на те, що претензії ПАТ КБ "ПриватБанк" до нього про виселення зі спірної квартири свідчать про намагання банку зайняти квартиру.
Зазначав, що існує ймовірність відчуження квартири, що є предметом спору, тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2018 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ПАТ КБ "ПриватБанк".
Заборонено ПАТ КБ "ПриватБанк" вчиняти дії, а саме: виселяти та знімати з реєстрації мешканців цієї квартири, вселяти інших осіб до вказаної квартири, укладати договори оренди, користування тощо з третіми особами.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову ОСОБА_1, а застосування саме такого виду забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам та фактично реалізує мету його застосування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У липні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що заява про забезпечення позову є безпідставною, необґрунтованою, позивач не зазначив причин забезпечення позову, не надав доказів на підтвердження своїх вимог щодо забезпечення позову.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2018 року залишено без руху та надано заявнику строк для її виконання.
Заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Грушицького А. І.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.