Постанова
Іменем України
16 вересня2020 року
м. Київ
справа № 127/6061/18
провадження № 61-40381св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2019 року у складі колегії суддів: Зайцева А. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 11 грудня 2007 року він придбав квартиру АДРЕСА_1 . Цього ж дня між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений кредитний договір, згідно з умовами якого він отримав кредит у розмірі 212 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік. На забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ним та банком укладений договір іпотеки, предметом якого є спірна квартира.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2011 року у справі № 2-2604/11 у рахунок погашення його заборгованості перед банком за кредитним договором від 11 грудня 2007 року в сумі 192 239,20 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.
15 січня 2016 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (далі - ТОВ "Естейт Селлінг") укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Надалі ТОВ "Естейт Селлінг" передало вказану квартиру в іпотеку ПАТ КБ "ПриватБанк", а 10 серпня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" зареєстрував за собою право власності на неї.
28 квітня 2016 році ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2011 року скасовано, справа призначена в загальному порядку, а 25 жовтня 2017 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області позов ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без розгляду.
Зазначав, що вибуття спірної квартири з його володіння на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, вважається таким, що вибуло з його володіння як власника поза його волею.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив витребувати з чужого незаконного володіння ПАТ КБ "ПриватБанк" на його користь квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2018 року, а саме арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ПАТ КБ "ПриватБанк", та заборону ПАТ КБ "ПриватБанк" вчиняти дії, а саме виселяти та знімати з реєстрації мешканців вказаної квартири, вселяти інших осіб до вказаної квартири, укладати договори оренди, користування, тощо з третіми особами, скасовано.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням суду у справі № 127/9227/16-ц встановлено ту обставину, що договір купівлі-продажу від 15 січня 2016 року укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Естейт Селлінг" з дотриманням вимог законодавства, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні, тобто судом встановлено правомірність набуття права власності на спірну квартиру за ТОВ "Естейт Селлінг". Крім цього, ОСОБА_1, укладаючи іпотечний договір, предметом якого була спірна квартира, мав усвідомлювати наслідки цього договору, зокрема, можливість погашення заборгованості за рахунок продажу іпотечного майна, тобто, укладаючи цей договір позивач погодився з усіма його положеннями, зокрема, із зверненням стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Витребувано з чужого незаконного володіння ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірна квартира вибула з володіння позивача поза його волею, оскільки вибула із власності позивача на підставі повноважень наданих банку заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2011 року, яке в подальшому скасовано ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року, а тому наявні правові підстави для витребування з чужого незаконного володіння ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 спірної квартири.
Також апеляційний суд зазначив, що ПАТ КБ "ПриватБанк" за договором купівлі-продажу від 15 січня 2016 року, діяв як продавець від імені ОСОБА_1, що суперечить закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для витребування у банку спірної квартири на користь позивача, неправильно застосував положення статей 387, 388 ЦК України.
Також апеляційний суд не врахував, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2016 року у справі № 127/9227/16-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Естейт Селлінг" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15 січня 2016 року, який був укладений між банком та ТОВ "Естейт Селлінг".
Крім того, наявність у діях позивача волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача, ОСОБА_1 , передаючи спірну квартиру в іпотеку, висловив своє бажання на її відчуження, тому безпідставним є висновок апеляційного суду про те, що спірна квартира вибула з власності позивача не з його волі.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Грушицького А. І.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 11 грудня 2007 року ОСОБА_1 купив у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 04 липня 2011 року у справі № 2-2604/11, яке набрало законної сили 15 липня 2011 року, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 11 грудня 2007 року в сумі 192 239,20 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 48,80 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу 15 січня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" на підставі вказаного рішення суду відчужило спірну квартиру ТОВ "Естейт Селлінг".
15 січня 2016 року ТОВ "Естейт Селлінг" передало вказану квартиру в іпотеку ПАТ КБ "ПриватБанк".
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 березня 2018 року, індексний номер 118109079, власником спірної квартири є ПАТ КБ "ПриватБанк".
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2016 року у справі № 2-2604/11 скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2011 року та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2017 року у справі № 2-2604/11 позовну заяву ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суди мають враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).