Постанова
Іменем України
14 вересня2020 року
м. Київ
справа № 755/12537/18
провадження № 61-17754св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, Центр надання адміністративних послуг Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація, комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року у складі судді Арапіної Н. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Сліпченка О. І., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права на реєстрацію місця проживання.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 01 жовтня 1987 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . З 2009 року він проживав з дружиною у квартирі АДРЕСА_1 . Вказана квартира була надана у користування батьку ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на підставі ордеру. Зазначена квартира не приватизована.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 лютого 2003 року визнано за ОСОБА_2 право на проживання у квартирі АДРЕСА_1 .
У спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 .
Вказував на те, що ОСОБА_2 не надає згоди на його реєстрацію у спірній квартирі, внаслідок чого порушено його право на реєстрацію місця проживання.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати за ним право на реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що право користування житловим приміщенням з правом на реєстрацію місця проживання позивача не було порушено відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанції дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні його позовних вимог про визнання права на реєстрацію місця проживання, не врахували, що відповідач заперечує проти реєстрації його місця проживання у спірній квартирі, чим порушує його права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до ордеру на житлове приміщення від 13 грудня 1973 року квартира АДРЕСА_1 надана ОСОБА_4 на сім`ю з чотирьох осіб: він - ОСОБА_4, дружина - ОСОБА_5, дочка - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_7
3 01 жовтня 1987 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим був знятий з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 лютого 2003 року визнано за ОСОБА_2 право на проживання у квартирі АДРЕСА_1 .
У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 проживає у цій квартирі без реєстрації.
21 березня 2011 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 2-749/11 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про зміну договору найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки МСЕ № 0370711, що ОСОБА_1 з 18 листопада 2011 року є особою з інвалідністю другої групи.
Згідно з довідкою про зняття з реєстрації місця проживання від 06 грудня 2017 року, виданої Виконавчим комітетом Гребінківської міської ради Полтавської області, ОСОБА_1 22 червня 2017 року знятий з реєстрації за адресою: с. Корніївка Гребінківського району Полтавської області.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва 14 грудня 2017 року у справі № 755/11257/17 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його позову до Дніпровської державної адміністрації Відділ з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії, а саме зобов`язати відповідача зареєструвати його місце проживання у квартирі АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року у справі № 755/7359/18, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання права на проживання та користування квартирою АДРЕСА_1 відмовлено, оскільки позивач не довів і судом не встановлено порушення прав ОСОБА_1 щодо вільного проживання та користування спірною квартирою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.