ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 814/1553/16
адміністративне провадження № К/9901/37744/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ОКЕАН"
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Стас Л.В., судді - Турецька І.О., Косцова І.П.)
у справі №814/1553/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ОКЕАН"
до Головного управління ДФС у Миколаївській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про безпідставність висновків контролюючого органу про відсутність фактичного виконання господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ "ПРОМЗАЛІЗПОСТАЧ", ПАТ "МСЗ "ОКЕАН"", ТОВ "ПАЛЛАДІУМ-М" та ТОВ "ППС-СОЮЗ" у періоді, що перевірявся та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу. Платник посилається на те, що надані ним первинні документи підтверджують реальність господарських відносин позивача з вказаними вище контрагентами у перевіряємому періоді.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області від 10.062016 за №№0001131401, 00011441401;
- присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області сплачений судовий збір згідно платіжного доручення №4443 від 28.07.2016 у сумі 3 000 грн та платіжного доручення №4569 від 17.08.2016 у сумі 29 659,32 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "ПРОМЗАЛІЗПОСТАЧ", ПАТ "МСЗ "ОКЕАН"", ТОВ "ПАЛЛАДІУМ-М" та ТОВ "ППС-СОЮЗ" підтверджується наданими платником первинними документами.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області задоволено, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду попершої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а надані платником документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не підтверджують фактичне виконання господарських операцій позивача з указаними вище контрагентами. Зокрема, зазначені у наданих Товариством товарно-транспортних накладних реєстраційні номери транспортних засобів, якими за доводами платника здійснювалося перевезення товарів від ТОВ "ПРОМЗАЛІЗПОСТАЧ" на адресу позивача, згідно з відомостями баз даних МВС не існують або зареєстровані за фізичними особами, що не мають жодного відношення до господарської діяльності Товариства. У контрагентів - ТОВ "ПАЛЛАДІУМ-М" та ТОВ "ППС-СОЮЗ" відсутні необхідні трудові ресурси для здійснення ремонтних робіт (ремонту покрівлі нежитлової будівлі, підготовки та забарвлення зовнішньої поверхні тротуарно-мостових конструкцій), оскільки фактична наявність працівників ТОВ "ПАЛЛАДІУМ-М" та ТОВ "ППС-СОЮЗ" не в змозі виконати задекларовані платником обсяги робіт. Із наданих позивачем актів-допуску на виконання робіт неможливо встановити осіб, з якими проводився інструктаж та зв`язок цих осіб з фахівцями хто фактично здійснював ремонтні роботи. Неможливо встановити чи є такі фахівці працівниками ТОВ "ПАЛЛАДІУМ-М" та ТОВ "ППС-СОЮЗ". Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ПАТ "МЗС "ОКЕАН"" не могло здійснювати постачання позивачу питної води, господарських стоків, природного газу та активної електроенергії, оскільки у останнього відсутні відповідні дозволи, ліцензії, технічні умови та відповідні договори з позивачем.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ПРОМЗАЛІЗПОСТАЧ", ПАТ "МСЗ "ОКЕАН"", ТОВ "ПАЛЛАДІУМ-М", ТОВ "ППС-СОЮЗ" у періоді, що перевірявся. Посилається на те, що невиконання контрагентами своїх зобов`язань зі сплати податку не може спричиняти негативних наслідків для позивача. Вважає, що надані ним первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності з ТОВ "ПРОМЗАЛІЗПОСТАЧ", ПАТ "МСЗ "ОКЕАН"", ТОВ "ПАЛЛАДІУМ-М" та ТОВ "ППС-СОЮЗ".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою позивача.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
14 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи у період з 28.03.2016 по 11.05.2016 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства за період з 09.09.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 09.09.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт за №14/14-29-14-01/38842020 від 18.05.2016 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки, контролюючий орган встановив порушення Товариством вимог:
- пп 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 п.п. 138.1, 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 380 308,00 грн;
- п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищено фінансовий результат до оподаткування (збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (-) за 2015 рік, та об`єкт оподаткування всього в сумі 6 575 485,00 грн;
- п. 185.1 ст. 185, п. 186.2 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 1 134 602,00 грн, зокрема: за січень 2014 року на 2 437,00 грн, за липень 2014 року на 123 901,00 грн, за серпень 2014 року на 223 857,00 грн, за вересень 2014 року на 400,00 грн, за жовтень 2014 року на 224 952,00 грн, за листопад 2014 року на 243 049,00 грн, за грудень 2014 року на 75 699,00 грн, за квітень 2015 року на 7 270,00 грн, за травень 2015 року на 49 148,00 грн, за червень 2015 року на 23 472,00 грн, за липень 2015 року на 50 000,00 грн, за серпень 2015 року на 49 500,00 грн, за вересень 2015 року на 23 667,00 грн, за жовтень 2015 року на 37 250,00 грн.
- пп. 257.3.4 п. 257.3 ст. 257 Податкового кодексу України, а саме позивачем не надано до Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області податкової декларації з рентної плати за спеціальне використання води за четвертий квартал 2015 року;
- пп. 257.3.4 п. 157.3 ст. 257 Податкового кодексу України, а саме Товариством не надано до Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області податкової декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за четвертий квартал 2015 року;
- п. 243.1 ст. 243 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено суму екологічного податку в періоді, що перевірявся за четвертий квартал 2015 року на суму 103,36 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "ПРОМЗАЛІЗПРОСТАЧ", ПАТ "МСЗ "ОКЕАН"", ТОВ "ПАЛЛАДІУМ-М" та ТОВ "ППС-СОЮЗ" у періоді, що перевірявся.
На підставі Акта перевірки, відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 10.06.2016:
- за №0001131401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 475 385,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 380 308,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 95 077,00 грн;
- за №0001141401, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 701 903,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 1 134 602,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 567 301,00 грн;
- за №0001121401, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за звітний період 2015 рік у розмірі 6 575 485,00 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються ст.. 20 ПК України.
Згідно з п. 200.11 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;