ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 807/1878/16
адміністративне провадження № К/9901/36380/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №807/1878/16
за позовом ОСОБА_1
до Закарпатського обласного військового комісаріату
про зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року (прийняту у складі: головуючої судді Луцовича М.М.)
і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді Старунського Д.М., суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у листопаді 2016 року звернувся з адміністративним позовом до Закарпатського обласного військового комісаріату, в якому просив зобов`язати відповідача видати йому військовий квиток офіцера запасу Збройних Сил України.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що позивач є кадровим старшим офіцером Збройних Сил України, однак, незважаючи на це має посвідчення Збройних Сил СРСР. Вказує, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою видати йому посвідчення офіцера запасу Збройних Сил України, проте отримав відмову, яка мотивована тим, що у відповідача немає посвідчень українського зразка.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 8 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року, у задоволенні позову відмовив.
Судові рішення мотивовані тим, що на час розгляду справи судами ОСОБА_1 був офіцером у відставці, а не офіцером запасу, оскільки у 2012 році він виключений з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі. До того ж законодавством передбачено можливість повторної видачі військового квитка лише у випадках непридатності його до користування, знищення під час стихійного лиха, втрати, викрадення чи зміни прізвища, імені та по батькові офіцера. Проте наявний у позивача військовий квиток не був ним втрачений і містить усі необхідні записи та відмітки. Оскільки законодавством передбачено можливість повторної видачі військового квитка лише офіцерам запасу та лише у разі настання випадків, пов`язаних з його втратою чи зміною імені військовозобов`язаного, то підстави для видачі позивачу посвідчення офіцера запасу відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права і неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити його позов. Обґрунтовуючи свою скаргу позивач вказує на таке:
- суди порушили статті 1, 2, 4, 8 Конституції України, статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також принцип верховенства права, оскільки не визнали його права як громадянина України на отримання посвідчення офіцера запасу Збройних Сил України, а не Збройних Сил СРСР, яка є ворожою для України державою;
- суди послалися на ту норму Закону України "Про проходження служби військовослужбовцями Збройних Сил України", яка не була чинною на момент розгляду справи, оскільки на час звернення ОСОБА_1 до суду йому виповнилося 58 повних років, тобто він не досяг граничного віку перебування в запасі (60 років). Цим також обґрунтовує те, що суди неправильно встановили обставини справи щодо статусу позивача як офіцера у відставці;
- суди порушили вимоги статті 159 КАС України, оскільки дійшли висновку, що з моменту звільнення у запас (5 січня 1990 року) позивач не є офіцером Збройних Сил України. Натомість ОСОБА_1 зауважує, що у грудні 1991 року прийняв присягу на вірність Україні, а у Збройних Силах України служив до вересня 2006 року, після чого був звільнений у запас з пенсією від Міністерства оборони України, що підтверджується відомостями його особової справи;
- суд першої інстанції порушив вимоги статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, оскільки прийняв у відповідача докази, які були надані ним поза межами встановленого судом строку (більш, ніж через рік). Водночас не вирішив питання про поважність причин пропуску такого строку і не постановив з цього приводу будь-якої ухвали;
Крім того, скаржник вказує на таке: (1) порушення судами вимоги статті 15 Закону України "Про звернення громадян" оскільки відповідач не надав йому відповіді на заяву про видачу військового квитка офіцера запасу Збройних Сил України і не повідомив про час вручення такого квитка; (2) суди не надали йому можливості довести факт підробки особової справи, зокрема шляхом проведення почеркознавчої експертизи.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки повністю погоджується з мотивами судів першої та апеляційної інстанцій. Крім того, вказує, що станом на день виключення ОСОБА_1 з військового обліку він досяг граничного віку перебування в запасі, встановленого статтею 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (55 років), а тому суди дійшли правильного висновку про статус позивача як офіцера у відставці. Також відповідач зауважує, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неіснуючий Закон України "Про проходження служби військовослужбовцями Збройних Сил України".
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 6 жовтня 2016 року звернувся до Закарпатського обласного військового комісаріату із заявою про видачу йому військового квитка офіцеру запасу Збройних Сили України взамін військового квитка офіцеру запасу збройних сил СРСР № НОМЕР_1.
Закарпатський обласний військовий комісаріат відмовив позивачеві у видачі вказаного військового квитка, оскільки ОСОБА_1 є офіцером у відставці з 20 лютого 2012 року згідно наказу Міністра оборони України №650/ДСК від 10 грудня 2010 року, а не офіцером у запасі, як зазначив позивач у своїй заяві.
Не погоджуючись із такою відмовою позивач звернувся до суду з цим позовом.
Під час судового розгляду суди також встановили, що відповідно до копії послужного списку позивача та послужної картки (форма №9), а також відповідно до наказу начальника Головного політичного управління Радянської армії та Військово-морського флоту по особовому складу від 5 січня 1990 року №4 (а.с. 16-20) ОСОБА_1 був звільнений у запас за статтею 59 пункт "д" з лав збройних сил СРСР і перебував на військовому обліку у Мукачівському об`єднаному військовому комісаріаті як офіцер запасу, що підтверджено відповідними записами у військовому квитку позивача серії НОМЕР_2, який був виданий 19 лютого 1990 року.
20 лютого 2012 року позивач був виключений з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі і переведений у відставку.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII військовий обов`язок включає:
підготовку громадян до військової служби;
приписку до призовних дільниць;
прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
проходження військової служби;
виконання військового обов`язку в запасі;
проходження служби у військовому резерві;
дотримання правил військового обліку.
Положеннями частини дев`ятої статті 1 цього ж Закону передбачено, що військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
У відповідності до статті 32 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.
Приписами пункту 1 Положення про військовий квиток офіцера запасу, затвердженого Указом Президента України від 25 травня 1994 року №263/94 (далі - "Положення про військовий квиток офіцера запасу") встановлено, що військовий квиток офіцера запасу є документом, що визначає належність його власника до офіцерського складу та військового обов`язку.
Пунктом 2 цього Положення визначено, що військові квитки видають районні (міські) військові комісаріати офіцерам Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту під час первинної постановки на військовий облік офіцерів запасу Збройних Сил України, а також відповідні органи Служби безпеки України офіцерам Служби безпеки України, Управління державної охорони України, які зараховані у запас Служби безпеки України.
Відповідно до пункту 5 Положення про військовий квиток офіцера запасу повторно військовий квиток може бути видано офіцеру запасу за рішенням районного військового комісара (керівника органу Служби безпеки України), який відповідає за стан військового обліку, на підставі особистої заяви офіцера у випадках необхідності заміни квитка, який став непридатним для користування, знищення його під час стихійного лиха, втрати чи викрадення, переміни прізвища, мені та по батькові.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу ІІІ "Перегляд судових рішень".
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права у контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає таке.
З аналізу положень статей 1, 32 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", пункту 1 Положення про військовий квиток офіцера запасу випливає, що військовозобов`язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України, а військовий квиток офіцера запасу підтверджує належність його власника до військового обов`язку. Натомість досягнення військовозобов`язаним граничного віку перебування в запасі є підставою для виключення його з військового обліку і переведення у відставку.