ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
22 вересня 2020 року
справа № 520/1304/2020
адміністративне провадження № К/9901/22568/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Ханової Р.Ф.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бікорм" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування наказу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бікорм" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у складі суддів Жигилія С. П., Перцової Т. С., Русанової В. Б.,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БІКОРМ" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати наказ податкового органу № 545 від 28 січня 2020 року "Про здійснення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "БІКОРМ"" (код за ЄДРПОУ 33866995).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року позов задоволено повністю. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що для застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України у якості підстави для проведення фактичної перевірки, необхідною умовою є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
У даному випадку відсутні будь-які докази, що свідчать про наявність інформації про порушення позивачем вимог законодавства, а також про отримання її в установленому законодавством порядку, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність у відповідача достатніх умов для проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задоволено повністю, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року - скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року, звернув увагу на тому, що суд першої інстанції взагалі не надав правової оцінки обставинам, які слугували підставою для проведення фактичної перевірки згідно із підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Другий апеляційний адміністративний суд зазначив, що підставою для призначення фактичної перевірки позивача слугував лист Державної податкової служби України від 24 січня 2019 року у справі №1209/7/99-00-17-02-01-07 направлений на адресу Головного управління ДПС у Харківській області. Отримання в установленому законодавством порядку інформації від державного органу, яка свідчить про можливі (імовірні) порушення платником податку законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, має наслідком ініціювання цим органом фактичної перевірки. Враховуючи наявність такої інформації, видаючи наказ про проведення перевірки контролюючий орган діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та за наявності підстав визначених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Не погоджуюсь з постановою суду апеляційної інстанції Товариством подана касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
В касаційні скарзі скаржник вказує, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі №520/1304/2020 не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки суд апеляційної інстанції застосував норму матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №816/3238/15.
В обґрунтування своїх вимог Товариство зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково здійснив висновок, що підставою для призначення фактичної перевірки позивача слугував лист Державної податкової служби України від 24 січня 2019 року у справі №1209/7/99-00-17-02-01-07, при цьому суд не дослідив цей лист, не врахував відсутність у ньому конкретної інформації про порушення позивачем вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також відсутність інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Товариство звертає увагу на тому, що з оскаржуваного наказу неможливо ідентифікувати передбачену Податковим кодексом України підставу для призначення фактичної перевірки позивача, та чи дійсно в наявності у розпорядженні контролюючого органу була наявна інформація, яка може слугувати підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки, і чи саме ця інформація слугувала такою підставою.
Також позивач у справі вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2019 року у справі №804/4143/18, з огляду на те, що на відміну від цієї справі у справі №520/1304/2020 (рішення в якій оскаржуються) відсутня інформація щодо можливих порушень позивачем вимог чинного законодавства. Більш того, позивач не є платником акцизного податку та не здійснює діяльність, на яку розповсюджується дія Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а отже відсутні підстави для здійснення відповідачем функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2020 року відкрито провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі №520/1304/2020. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №520/1304/2020 слугувало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції застосовано підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункт 75.1.3 пункт 75.1 статті 75, підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункт 80.5 статті 80, пункт 81.2 статті 81 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
14 вересня 2020 року справа №520/1304/2020 надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області на виконання завдання Державної податкової служби України, наданого листом від 24 січня 2020 року № 1209/7/99-00-17-02-01-07, на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області на перевірку від 28 січня 2020 року № 545 та направлень на перевірку від 28 січня 2020 року за №№43, 44, 45, 29 січня 2020 року був здійснений вихід для проведення фактичної перевірки господарського об`єкту, розташованого за адресою: вул. Олімпійська, буд. 3, смт Малинівка, Чугуївський район, Харківська область, 63525, діяльність в якому здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю "БІКОРМ". Підставою в наказі податкового органу від 28 січня 2020 року № 545, для проведення фактичної перевірки вказані підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Після прибуття перевіряючих на адресу позивача для проведення перевірки співробітник підприємства ОСОБА_1 в допуску до перевірки відмовив з підстав не пред`явлення службових посвідчень та не надання копії наказу.
Також судами встановлено, що співробітником позивача працівникам відповідача було повідомлено про відсутність об`єктивної можливості проведення даної перевірки у зв`язку з простоєм Товариства, встановленим на підприємстві з 23 січня 2020 року та під підпис перевіряючому ОСОБА_2, співробітником позивача було надано копію наказу № 1 від 23 січня 2020 року "Про простій в ТОВ "БІКОРМ"".
Відповідно до пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України відповідач склав акт від 29 січня 2020 року № 654/20-40-32-02-08/33866995 про відмову від проведення перевірки / допуску до перевірки.
Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), при чому така перевірка повинна проводитися в межах повноважень контролюючого органу виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.