1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



08 вересня 2020 року

м. Київ



Справа № 915/844/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Південний Союз"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2019 (суддя Ткаченко О. В.)

і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 (головуючий суддя Діброва Г. І., судді Принцевська Н. М., Ярош А. І.)

у справі № 915/844/18

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Південний Союз"

до 1) Миколаївської міської ради і 2) Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вул. 8 Березня, буд. 39", 2) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку " 2 Поперечна-32" і 3) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фрунзе-14"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Дерев`янченко Борис Олександрович і 2) ОСОБА_2

про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання незаконним п. 3 рішення Миколаївської міської ради від 19.09.2008 № 27/106

(уповноважені представники учасників справи в судове засідання не з`явилися)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2018 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Південний Союз", місто Миколаїв (далі - ОСББ) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради (далі - Миколаївська міськрада або відповідач-1) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вул. 8 Березня, буд. 39", місто Миколаїв (далі - ОСББ 39), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку " 2 Поперечна-32", місто Миколаїв (далі - ОСББ 32), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фрунзе-14", місто Миколаїв (далі - ОСББ 14), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Дерев`янченко Б. О. (далі - ПП Дерев`янченко Б. О. ) та ОСОБА_2 .

2. З урахуванням прийнятої судом першої інстанції 19 березня 2019 року заяви позивача про зміну предмету позову його позовні вимоги зводяться до:

- визнання недійсним свідоцтва про право власності від 10 грудня 2004 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів від 09 березня 1992 року № 62 (далі - Рішення від 1992 року), зареєстроване в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 10 грудня 2004 року (номер запису 2003 в книзі 16, реєстраційний № 8962079) (далі - Оскаржуване свідоцтво);

- визнання незаконним пункту 3 рішення Миколаївської міськради від 19 вересня 2008 року № 27/106 (далі - Рішення про продаж земельної ділянки від 2008 року) про продаж ПП Дерев`янченко Б. О. земельної ділянки площею 480,00 кв. м (далі - спірна земельна ділянка) за 60 091,00 гривень для реконструкції нежитлової будівлі в громадський офіс та подальшого його обслуговування по вулиці 8-го Березня, 39/1 у Заводському районі міста Миколаєва (далі - спірна будівля).

3. Позовна заява мотивована тим, що спірна земельна ділянка входить до складу прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 ), у якому створене ОСББ (далі - Будинок з ОСББ) та прибудинкових територій ОСББ 39, ОСББ 32, ОСББ14.

4. Позивач вважає, що, представляючи інтереси співвласників Будинку з ОСББ, він захищає їх порушене право на користування земельною ділянкою, яка становить прибудинкову територію в межах, передбачених законодавством, та можливість оформлення права власності на цю земельну ділянку. Першочергово право на користування цією земельною ділянкою виникло на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 16 червня 1981 року № 582 "Про відведення підприємству "ЄРА" земельної ділянки під будівництво житлового будинку по вул. 1-й Поперечній та вул. Фрунзе" (далі - Рішення від 1981 року). Будинок з ОСББ був введений в експлуатацію та зареєстрований за адресою: будинок АДРЕСА_1 . Перші свідоцтва про приватизацію квартир у Будинку з ОСББ були видані у 1994 році. Правовідносини щодо цієї земельної ділянки на той час регулювались нормами ЗК УРСР, відповідно до яких земельна ділянка після закінчення будівництва на ній будівлі та переходу будівлі у власність кількох осіб переходить в користування всіх співвласників будівлі.

5. 01 грудня 2009 року на баланс ОСББ з балансу Житлово-комунального підприємства Миколаївської міськради "Бриз" (далі - ЖКП "Бриз") за Актом приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс передано житловий комплекс по АДРЕСА_1 (далі, в залежності від контексту, також - Будинок з ОСББ). Відповідно до цього акта (далі - Акт від 2009 року) ОСББ передана на баланс прибудинкова територія, зазначена у доданому до Акта від 2009 року плані території прибирання, на якій розташована спірна будівля (колишня насосна станція), яка відзначена у цьому акті як "цегельна будівля". Це також підтверджується відомостями з викопіювання з плану міста Миколаєва.

6. Свої вимоги щодо Оскаржуваного свідоцтва, за наявності якого, на думку позивача, стала можливою послідовність правочинів, що призвела до продажу спірної земельної ділянки, позивач аргументує порушенням пунктів 2 та 3 статті 17 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про держреєстрацію речових прав) та пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Тимчасове положення про держреєстрацію права власності).

7. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22 травня 2019 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено виконавчий комітет Миколаївської міської ради (далі - Виконком Миколаївської міськради або відповідач-2).



Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСББ відмовлено.

9. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що цей суд не вбачає порушень права спільної власності співвласників Будинку з ОСББ, та порушення норм законодавства при видачі Оскаржуваного свідоцтва та прийнятті Рішення про продаж земельної ділянки від 2008 року.

10. З урахуванням змісту статті 385 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦК України), частини шостої статті 11 Закону України від 29 листопада 2001 року № 2866-III "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про ОСББ), пункту 5 Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Порядок передачі ЖК). Позивач не отримав план земельної ділянки за Актом від 2009 року, яка б визначала його прибудинкову територію в 2 810,00 кв. м та підтверджувала факт її отримання на баланс ОСББ відповідно до частини четвертої статті 42 Земельного кодексу України від э25 жовтня 2001 року № 2768-III (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЗК України).

11. Свою відмову витребувати землевпорядну документацію на спірну земельну ділянку в територіальних органах Держгеокадастру, суд першої інстанції мотивував тим, що факт знаходження нежитлової будівлі - колишньої насосної станції підтверджено Актом від 2009 року, а необхідність дослідження вказаних позивачем документів не випливає з предмету спору у даній справі.

12. Суд першої інстанції дійшов висновку, що цегельна будова, вказана в Акті від 2009 року, будівля, яка зазначена в Оскаржуваному свідоцтві, та колишня насосна станція, під реконструкцію якої відводилась спірна земельна ділянка, є однією і тією ж нежитловою будівлею, яка довгий час не використовувалась за своїм функціональним призначенням та не виконувала функції щодо підкачки води, а тому не може бути допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, передбаченим законодавством. Законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що це узгоджується з Оскаржуваним свідоцтвом, відповідно до якого об`єктом права власності Миколаївської міськради визначена нежитлова будівля літ. "А" загальною площею 33,8 кв. м та листом Виконкому Миколаївської міськради від 09 липня 2018 року № 7222/02.02.01-01/14/18, в якому вказано, що ця будівля є колишньою насосною станцією та довгий час не використовувалась за призначенням.

13. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначення цегельної будови в Акті 2009 року у пункті 6.6. "Прибудинкова територія" не свідчить про передавання її на баланс ОСББ, оскільки в цьому пункті зазначено лише про її огляд.

14. Суд першої інстанції дійшов висновку про відповідність Оскаржуваного свідоцтва, виданого на підставі Рішення від 1992 року, вимогам Тимчасового положення про держреєстрацію права власності, оскільки пункт 1.4. цього положення передбачає обов`язкову державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить зокрема територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування. Суд першої інстанції також зазначив, що право власності на об`єкт незавершеного будівництва підлягає державній реєстрації у разі необхідності укладення правочину щодо об`єкта незавершеного будівництва.

15. Рішення про продаж земельної ділянки від 2008 року відповідає умовам частини першої статті 120 та частини першої статті 128 ЗК України. Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про місцеве самоврядування) до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Позивач не навів переконливих доказів для визнання пункту 3 цього рішення незаконним.



Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

16. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24 лютого 2020 року апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 19 листопада 2019 року без змін.

17. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 19 листопада 2019 року є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

18. Вимагаючи визнання Оскаржуваного свідоцтва, позивач обрав неналежний спосіб захисту заявлених порушених прав, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13 січня 2020 року у справі № 910/24473/16, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18, від 10 квітня 2018 року у справі № 927/849/17, свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто, не є правочином.

19. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачем по справі або будь-якими іншими особами у судовому порядку оскаржувалась дійсність Рішення від 1992 року, доказів скасування цього рішення. Позивачем в межах даної справи вимоги щодо визнання недійсними та скасування Рішення від 1992 року не заявляються, а отже його законність, предметом розгляду в межах даної справи не є, в зв`язку з чим, суд позбавлений можливості дослідити правомірність прийняття такого рішення, як і правомірність видачі на його підставі Оскаржуваного свідоцтва. В даному випадку доказів на підтвердження неправомірності отримання відповідачем-1 у власність спірної будівлі у 2004 році матеріали справи не містять.

20. Власником спірної будівлі є ОСОБА_2, який отримав це майно у власність за достатніх правових підстав, тобто є правомірним набувачем. Апеляційний суд дійшов висновку, що цей факт також є підставою вважати вимогу позивача про визнання недійсним Оскаржуваного свідоцтва безпідставною.

21. Посилаючись на низку рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) апеляційний господарський суд зазначив про принцип "пропорційності" при втручанні держави у права власності осіб; принцип "належного урядування", який зокрема передбачає забезпечення прозорих процедур здійснення дій державних органів щодо майнових прав осіб, передбачуваність цих дій, відсутність помилок в цих діях, а за їх наявності - швидке їх виправлення та недопустимість цього виправлення за рахунок будь-яких осіб, які діяли правомірно та постраждали від таких помилок.

22. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про приватизацію) та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) правова характеристика спільного майна власників квартир багатоквартирного будинку конкретизована у Законі про ОСББ (далі - Рішення КСУ від 02 березня 2004 року). З рішення Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону про ОСББ (далі - Рішення КСУ від 09 листопада 2011 року) випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

23. Враховуючи зазначені рішення Конституційного Суду України та проаналізувавши норми законодавства, апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у спірної будівлі (колишньої насосної станції, цегельної будови, зазначеної у Акті від 2009 року) статусу допоміжного приміщення Будинку з ОСББ на момент підписання Акта від 2009 року. Ця спірна будівля ніколи не передавалась у власність співвласникам Будинку з ОСББ. На момент підписання цього акта вона належала третій особі.

24. Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачі наділені повноваженнями щодо видачі Оскаржуваного свідоцтва та прийняття Рішення про продаж земельної ділянки від 2008 року.

25. Оскільки неправомірність отримання Оскаржуваного свідоцтва не встановлена та не доведена, а саме оскарження цього свідоцтва є неналежним способом захисту порушених прав позивача, то подальші розпорядження відповідачем-1 спірною будівлею, а після її продажу ПП Дерев`янченко Б. О. спірною земельною ділянкою, відповідають вимогам законодавства, зокрема частині першій статті 377 ЦК України, статті 12, частинам першій та другій статті 42, частині другій статті 116, частинам першій та другій статті 120, частині першій статті 128 ЗК України.

26. Апеляційний господарський суд встановив, що вимога позивача про визнання незаконним Рішення про продаж земельної ділянки від 2008 року пов`язується позивачем лише з тим, що на думку позивача, відповідач-1 неправомірно розпорядився спірною земельною ділянкою, яка входить до прибудинкової території Будинку з ОСББ. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не довів своїх прав власності або користування на прибудинкову територію в межах 2 810,00 кв. м території прибирання, зазначеної в Акті від 2009 року. Також він погодився з висновками та мотивами суду першої інстанції щодо відхилення клопотання про витребування землевпорядної документації на спірну земельну ділянку в територіальних органах Держгеокадастру.

27. Додатково апеляційний суд послався на практику ЄСПЛ та позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 918/519/17, стосовно того, що обґрунтованість рішення суду не може трактуватись як обов`язок суду дати детальну оцінку буквально кожному заявленому аргументу сторін. Суд має визначити розумну міру такої оцінки, яка не ставить під сумнів обґрунтованість його рішення.



Короткий зміст вимог касаційної скарги

28. 23 березня 2020 року ОСББ надіслало безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення, вважаючи, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права.

29. У касаційній скарзі після усунення її недоліків ОСББ просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 19 листопада 2019 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24 лютого 2020 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.



АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

30. Спірну будівлю позивач вважає переданою на баланс ОСББ як частину майнового комплексу Будинку з ОСББ за Актом 2009 року. Так само йому на баланс згідно з цим Актом 2009 року передано прибудинкову територію, до якої входить спірна земельна ділянка. Від обсягу та конфігурації прибудинкової території Будинку з ОСББ залежить обсяг законних прав його співвласників. Ці співвласники мають право на той його обсяг, який передбачений законодавством і він не може бути звужений за рахунок незаконного набуття права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на прибудинковій території Будинку з ОСББ, та будь-яку частину земельної ділянки, яка входить до цієї території.

31. Позивач вказує на те, що Рішення 1992 року не стосується спірної будівлі як індивідуально визначеного об`єкту нерухомого майна, а тому він не бачить необхідності оскаржувати саме це рішення. Оскаржуване свідоцтво визначає спірну будівлю саме як індивідуально визначений новий об`єкт нерухомого майна (якому надано окрему адресу). Крім Рішення 1992 року та самого Оскаржуваного свідоцтва жодних доказів, які б підтверджували правочини, на підставі яких виникло оспорюване право власності на спірну будівлю як новий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна, відповідачами суду не надано.

32. Позивач вважає, що у відповідачів відсутні документи, передбачені частинами другою та третьою статті 17 Закону про держреєстрацію речових прав та пунктом 6.1. Тимчасового положення про держреєстрацію права власності, які мають суттєве значення для вирішення питання правомірності набуття права власності на спірну будівлю та подальші правовідносини щодо набуття права власності на спірну земельну ділянку. Тому він звернувся до суду з вимогою про визнання саме Оскаржуваного свідоцтва недійсним.

33. На думку позивача суди попередніх інстанцій безпідставно вирішили, що Рішення 1992 є достатнім доказом законності видачі Оскаржуваного свідоцтва.

34. Позивач не погоджується з висновком апеляційного суду про неправильно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки Оскаржуване свідоцтво лише посвідчує наявність відповідного права і не є правочином, а Рішення 1992 року ним не оскаржується, що вказує на відсутність підстави для дослідження інших доказів законності Оскаржуваного свідоцтва. Він вважає, що цей суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 у справі № 915/1096/18 (далі - Постанова ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 915/1096/18), та неправильно врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 927/849/17 та від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18.

35. Із застосуванням Оскаржуваного свідоцтва було розпочате оформлення правовідносин щодо спірної земельної ділянки, яке призвело до її продажу, рішення Миколаївської міськради про яке позивач оскаржує.

36. Позивач оскаржує зазначені судові рішення відповідно до пунктів 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України в касаційному порядку.



(2) Позиція Миколаївської міськради (відповідача-1)

37. 13 липня 2020 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив Миколаївської міськради на касаційну скаргу ОСББ, в якій відповідач-1 вказує на необхідність залишити без задоволення цю касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

38. Відповідач-1 вважає, що твердження позивача щодо недотримання ним законодавства при оформленні Оскаржуваного свідоцтва є необґрунтований, що правильно оцінили суди попередніх інстанцій. Дії відповідача по реєстрації права комунальної власності на спірну будівлю відповідають умовам пункту 1.4 Тимчасового положення про держреєстрацію права власності. Подальші дії та рішення відповідача-1 щодо спірної будівлі та спірної земельної ділянки, результатом яких стало набуття на них права власності іншої особи, також відповідають вимогам законодавства.

39. Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що спірна будівля не є допоміжним приміщенням житлового комплексу Будинку з ОСББ, а тому продаж спірної будівлі не порушує права його співвласників. Також правильно суди встановили відсутність порушення прав співвласників Будинку з ОСББ в частині продажу спірної земельної ділянки третій особі.

40. Позивач не довів межі своєї прибудинкової території, а тому відсутні підстави для твердження про порушення прав співвласників Будинку з ОСББ на їх прибудинкову територію відведенням та передачею у власність третьої особи спірної земельної ділянки. Крім того, відведення та передача у власність третьої особи спірної земельної ділянки не перешкоджає зверненню позивача до органу місцевого самоврядування з метою визначення йому прибудинкової території за нормативами національного стандарту (набрав чинності 01 жовтня 2014 року) ДСТУ-Н Б Б2.2-9:2013 "Настанова щодо розподілу територій мікрорайонів (кварталів) для визначення прибудинкових територій багатоквартирної забудови", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - Мінрегіон) від 26 лютого 2014 року № 56 (далі ДСТУ-Н ) та Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків, затверджених наказом Мінрегіону від 29 грубня 2011 року № 389 (далі - Методичні рекомендації). Посилання позивача на Порядок передачі ЖК є безпідставним, оскільки він не регулює порядок визначення прибудинкової території та передачі земельної ділянки у власність чи користування.



(3) Позиція інших учасників справи

41. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися. Відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України це не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.



СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

42. 10 грудня 2004 року на підставі Рішення від 1992 року Виконкомом Миколаївської міськради було видано Оскаржуване свідоцтво. Це свідоцтво зареєстроване в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 10 грудня 2004 року (номер запису 2003 в книзі 16, реєстраційний № 8962079). Власником вказаної нежилої будівлі була Миколаївська міськрада.

43. 29 листопада 2005 року між територіальною громадою міста Миколаєва в особі Миколаївської міськради та ПП Дерев`янченко Б. О. було укладено договір купівлі-продажу спірної будівлі.

44. Згідно з пунктом 5 рішення Миколаївської міської ради від 10 жовтня 2006 року № 6/46 був затверджений проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, у тому числі 68,00 кв. м під капітальною забудовою, 412,00 кв. м під проїздами та проходами, за рахунок земель міста, ненаданих у власність або користування, з віднесенням її до земель громадських та релігійних організацій, для реконструкції та обслуговування спірної будівлі (колишньої насосної станції) з подальшим розміщенням у ній громадського офісу та комплексним благоустроєм території (облаштування квіткового майданчика для відпочинку). Ця земельна ділянка має обмеження у використанні, згідно з Українським класифікатором прав обмеженого користування чужою земельною ділянкою (УКПОКЧЗД): правові типу 1.1. - "зміна цільового використання", на частку земельної ділянки площею 29,0 кв. м діють обмеження спеціальні, типу 4.3.1. - "в санітарно-захисних зонах інженерно-технічних споруд і комунікацій".

45. Відповідно до пункту 5.1. рішення Миколаївської міськради від 10 жовтня 2006 року № 6/46 вирішено передати ПП Дерев`янченко Б. О. в оренду строком на 10 років спірну земельну ділянку для реконструкції та обслуговування спірної будівлі з подальшим розміщенням в ній громадського офісу та комплексним благоустроєм території (облаштування квіткового майданчика для відпочинку).

46. Згідно з пунктом 3 рішення Миколаївської міськради від 19 вересня 2008 року № 27/106 вирішено продати ПП Дерев`янченко Б. О. спірну земельну ділянку за 60 091,00 гривень для реконструкції спірної (нежилої) будівлі в громадський офіс та подальшого його обслуговування.

47. 28 березня 2008 року відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було проведено державну реєстрацію ОСББ (23 квітня 2008 року внесено відповідний запис до цього реєстру за номером 15221200000016938).

48. 01 грудня 2009 року на баланс ОСББ з балансу ЖКП "Бриз" за Актом приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс передано житловий комплекс по вулиці Фрунзе, 14-а в місті Миколаєві.

49. Розділ 6 цього акта під назвою "Наслідки огляду та випробувань житлового комплексу" містить пункт 6.6. "Прибудинкова територія" наступного змісту: "На прибудинковій території усередині двору розташовані кілька приватних гаражів, сараїв і одна цегельна будова. Асфальт усередині двору розламаний і має потребу у відновленні".

50. У розділі цього акта щодо технічної документації, яка передається разом із відповідним житловим комплексом зазначено, що план земельної ділянки прибудинкової території відсутній. Натомість був доданий план території прибирання площею 2 810,0 кв. м, на якому схематично відображений об`єкт під назвою "цегельна будова" (колишня насосна станція).

51. 11 липня 2018 року згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Держреєстр речових прав) був укладений договір купівлі-продажу спірної будівлі та спірної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинською К. Т. (реєстровий номер 1608), за яким власником цих об`єктів нерухомості став ОСОБА_2 .

52. Згідно із відповіддю Управління земельних ресурсів Миколаївської міськради від 20 грудня 2018 року № 02-03/4255, наданої на виконання ухвали суду першої інстанції від 03 грудня 2018 року про витребування у відповідача-1 документів ЖКП "Бриз" щодо прибудинкової території Будинку з ОСББ площею 2 810,00 кв. м, в управлінні відсутня будь-яка інформація щодо надання у власність чи користування земельної ділянки ЖКП "Бриз" на території міста Миколаєва.

53. Також листом Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради від 14 грудня 2018 року суд першої інстанції повідомлений, що даний департамент не є розпорядником інформації щодо користування ЖКП "Бриз" будь-якою земельною ділянкою, та зазначено, що територія площею 2 810,00 кв. м є територією, яка вираховувалась для прибирання, забезпечення чистоти та порядку на прибудинковій території.

54. Листом Управління земельних ресурсів Миколаївської міськради від 19 вересня 2019 року № 02-03/3185, суд першої інстанції повідомлений, що запитуванні судом у відповідача-1 документи знаходяться на зберіганні у територіальних органах Держгеокадастру. Цей лист був переданий суду відповідачем-1 на виконання пропозиції відповідачу-1 надати суду проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, викладеної в ухвалі суду першої інстанції від 19 вересня 2019 року.

55. Судом першої інстанції було досліджено виготовлене за власний рахунок позивача викопіювання з плану міста Миколаєва станом на 20 листопада 2008 року, відповідно до якого на території внутрішнього двору будинку 14-а по вулиці Фрунзе розташована насосна станція на місці цеглової будови, відображеної на плані території прибирання, доданого до Акту від 2009 року.

56. Апеляційний господарський суд на підставі матеріалів справи встановив, що земельна ділнка площею 2 810,00 кв. м, вказана у Акті від 2009 року, є територією, яка враховувалась для прибирання, забезпечення чистоти та порядку на прибудинковій території.



ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

57. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).


................
Перейти до повного тексту