УХВАЛА
09 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 280/5976/19
Провадження № 11-280 за 20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М.І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила касаційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області, про відшкодування шкоди, і
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати відшкодувати та стягнути з Державного бюджету України на його користь шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної Казначейської служби України у м Запоріжжі суму шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, у розмірі 22 944,25 грн. (податок з доходів фізичних осіб 21 095,42 грн. та військовий збір 1 848,83 грн.).
Позов обґрунтовує тим, що з 2002 року йому була призначена пенсія за вислугу років. Відповідно до положення абзацу 1 підпункту 169.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України орган Пенсійного фонду України, як податковий агент, з 01 березня 2015 року по 28 серпня 2018 рік включно, щомісячно утримував з пенсії позивача податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Попри це рішенням від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 Конституційний Суд України зазначені положення Податкового кодексу України визнав неконституційними. У зв`язку з цим позивач вважав, що внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного закону щодо оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання, йому була завдана матеріальна шкода у виді незаконного утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 29 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
Суд першої інстанції виходив з того, що до прийняття Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 органи Пенсійного фонду повинні були здійснювати свою діяльність відповідно до чинного на час здійснення дій законодавства.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 02 квітня 2020 року залишив без змін рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 не погодився із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 04 серпня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті касаційного провадження. Підставою для цього стало подання скарги на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
27 серпня 2020 року ОСОБА_1 надіслав на адресу Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції.
Прохання мотивує тим, що ця справа має для нього особисте виняткове значення, позаяк невирішення її законним способом призвело до порушення його права на отримання пенсії в повному обсязі. Наголошує, що ця справа може становити значний суспільний інтерес, оскільки стосується питань, що матимуть фундаментальне значення для єдиної правозастосовної практики.
Зі змісту та спрямованості аргументів звернення ОСОБА_1 можна узагальнити, що її автор, попри зазначення в резолютивній частині прохання про скасування рішень судів попередніх інстанцій, водночас й насправді пропонує, щоб Велика Палата Верховного Суду проревізувала і переглянула ухвалу касаційного суду від 04 серпня 2020 року про відмову у відкритті касаційного провадження, відкрила касаційне провадження й здійснила касаційний перегляд касаційної скарги скаржника.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За правилами частин третьої-шостої статті 346 цього Кодексу суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо
така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду;