Постанова
Іменем України
16 вересня2020 року
м. Київ
справа № 755/14255/15-к
провадження № 51-1567км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Єременка М. В.,
захисників Симоненка Д. Є., Філімонова К. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Симоненка
Д. Є. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року та вирок Київського апеляційного суду від 09 січня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015100040000032, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011 року), ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011 року), ч. 2 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року
ОСОБА_1 засуджено:
- за ч. 4 ст. 358 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011 року) до покарання у виді обмеження волі на строк один рік із одночасним звільненням від покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності;
- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки;
- за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років без конфіскації майна на підставі ст. 77 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди відмовлено.
Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 про повернення речового доказу.
Вироком Київського апеляційного суду від 09 січня 2020 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано таухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання:
- за ч. 4 ст. 358 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011 року) у виді обмеження волі на строк один рік із одночасним звільненням від покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності;
за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011 року) у виді позбавлення волі на строк чотири роки;
- за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років з конфіскацією всього майна, окрім житла.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з конфіскацією всього майна, окрім житла.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що з метою підробки паспорта громадянина України, посвідчення водія та ідентифікаційного коду платника податків для подальшого використання вказаних документів у власних цілях, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, вступив у злочинну змову з невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.
Реалізуючи задумане, ОСОБА_1, виконуючі пособницькі дії в підробленні документів, які видаються та посвідчуються установою, перебуваючи у невстановленому місці у невстановлений час, передав невстановленій особі, яка не уповноважена видавати зазначений документ, фотокартки із своїм зображенням на них.
Після чого, невстановлена особа у невстановленому місці та при невстановлених обставинах, підробила офіційні документи, а саме: паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця міста Житомир, виданий Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області 19.05.2001 року, із зображенням в ньому фотокартки ОСОБА_1, посвідчення водія на ім`я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Житомир, серії НОМЕР_2, видане 20.03.2012 року Сімферопольським ВРЕР при УДАІ ГУ МВС України в АРК, із зображенням в ньому фотокартки ОСОБА_1, ідентифікаційний код платника податків на ім`я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та у невстановленому місці при невстановлених обставинах передала їх ОСОБА_1 .
Надалі, ОСОБА_1 15.12.2014 року, з метою використання підроблених документів, через всесвітню мережу "Інтренет" знайшов оголошення про оренду автомобіля "ЗАЗ Ланос", д/н НОМЕР_3, що належить ОСОБА_3, який перебував у користуванні її чоловіка ОСОБА_6, та домовився з останнім про зустріч.
15.12.2014 року, приблизно о 15 год, ОСОБА_1, шляхом використання вказаних завідомо підроблених офіційних документів на ім`я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, під приводом оренди, незаконно заволодів належним ОСОБА_3 автомобілем "ЗАЗ Ланос", д/н НОМЕР_3, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_4, вартістю 102 466 грн.
Після чого, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_3 матеріального збитку на суму 102 466 грн.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Симоненко Д. Є., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, просить оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати дії засудженого з ч. 2 ст. 289 КК України на ч. 1 ст. 289 КК України і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 вказаного Кодексу звільнити від покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Крім цього, просить призначити покарання ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на один рік.
Зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність захисник вбачає в тому, що суди неправильно кваліфікували дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України, визнавши наявність у його діях кваліфікуючої ознаки - завдання значної матеріальної шкоди.
Вважає, що рішення апеляційного суду в частині скасування звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням є незаконним, оскільки в повній мірі не враховано дані про особу його підзахисного, те що злочини було вчинено внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, а також, що засудженим усунуто заподіяну матеріальну шкоду, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та особі засудженого, яке є явно несправедливим через суворість.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисники Симоненко Д. Є. та Філімонов К. О. підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.
Від засудженого ОСОБА_1 надійшло клопотання про здійснення касаційного розгляду без його участі.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що скарга захисника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Як уже було зазначено вище, суд першої інстанції, серед іншого, кваліфікував дії засудженого за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, що завдало значної матеріальної шкоди.
Зокрема на обґрунтування свого висновку щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за вказаною правовою нормою, суд зазначив, що згідно з п. 3 примітки до ст. 289 КК України матеріальна шкода визнається значною у разі заподіяння реальних збитків на суму від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки, у даній справі сума реального збитку складає 102 466 грн, а тому така матеріальна шкода є значною.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку погодився з вказаними висновками суду першої інстанції.