Постанова
Іменем України
17 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 937/10282/19
Номер провадження в апеляційному суді 11-сс/807/484/20
Провадження № 51 - 2348 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Матієк Т.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув в судовому засіданні матеріали провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 квітня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Обставини справи та зміст оскарженого судового рішення
16 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ТУ ДБР у м. Мелітополі із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, слідчим прокуратури Запорізької області ОСОБА_2, яке полягає у тому, що слідчий ОСОБА_2 вніс завідомо недостовірні відомості до офіційного документу, яким є постанова про закриття кримінального провадження № 42017081020000126 від 25.10.2017, в якому він є потерпілим, та у зв`язку із чим просив зобов`язати посадових осіб ТУ ДБР у м. Мелітополі внести відповідні відомості до ЄРДР за його заявою.
Після чого ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області зі скаргою на бездіяльність посадових осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополь, щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР за ст. 366 ч. 1 КК України за його заявою від 16 грудня 2019 року.
Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Міщенко Т.М. від 10 січня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополь, щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, вважаючи його незаконним ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, за якою ухвалою судді Запорізького апеляційного суду Гончара О.С. від 06 квітня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі ст. 399 ч. 4 КПК України та надіслано апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами особі, яка її подала.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить переглянути ухвалу апеляційного суду в апеляційному провадженні № 11-сс/807/484/20, скасувати її та призначити новий розгляд. Вважає, що ухвала, яка є перепоною в його доступі до правосуддя, повинна бути скасована на підставі ст. ст. 7, 8 КПК України та рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року, де вказано, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила в її задоволенні відмовити.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Статтею 5 КПК України, яка визначає дію цього кодексу в часі передбачено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Положення частини третьої статті 307 КПК України, які діяли на день постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду, тобто станом на 06 квітня 2020 року, визначали, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.