ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 686/4578/16
провадження № 51-2638км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Єременка М. В.,
в режимі відеоконференції:
захисника Кондратюка О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Хмельницького апеляційного суду від 29 липня 2019 року, постановлений у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Копистина Хмельницького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2014 року за частиною 2 статті 185, частиною 4 статті 70, статтею 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці, 15 серпня 2014 року звільненого умовно-достроково на невідбутий термін - 1 рік 3 місяці 10 днів,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 187, частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 309 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 березня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 162, частиною 2 статті 309 КК, та призначено покарання: за частиною 3 статті 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; за частиною 2 статті 162 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за частиною 2 статті 309 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі частин 1, 2 статті 70 КК призначено ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі частини 1 статті 71 КК за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2014 року, і остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Цим же вироком суду ОСОБА_1 : за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК, за епізодами викрадення майна у потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14 та ОСОБА_15 виправдано за недоведеністю винуватості вчинення ним цих кримінальних правопорушень; за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК, виправдано за недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 02 листопада 2015 року приблизно о 13:40 ОСОБА_1 з метою вчинення крадіжки шляхом пошкодження дверного замка проник до квартири АДРЕСА_2 . Помітивши формений одяг працівника правоохоронного органу, ОСОБА_1 відмовився від намірів вчинити крадіжку, намагався залишити квартиру, однак був виявлений потерпілим ОСОБА_16 та, з метою уникнення затримання, здійснив три постріли в потерпілого з пістолета "Форт 12 РМ" калібру 9 мм, призначеного для стрільби патронами несмертельної дії, завдавши потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Також ОСОБА_1 визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно, за епізодами викрадення майна потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 та незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні наркотичних засобів, докладно викладеними у вироку суду. Рішення судів у цій частині в касаційній інстанції не оскаржуються.
Вироком Хмельницького апеляційного суду від 29 липня 2019 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 скасовано частково та ухвалено новий. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 309 КК, та призначено йому покарання: за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за частиною 3 статті 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; за частиною 2 статті 309 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі частин 1, 2 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
На підставі частини 4 статті 70 КК до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2018 року та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 5 років 8 місяців.
На підставі частини 1 статті 71 КК до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2014 року, і остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
Відповідно до частини 5 статті 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк призначеного покарання строк попереднього ув`язнення під час досудового розслідування та судового розгляду з 03 листопада 2015 року по 05 березня 2017 року, з 06 березня по 15 червня 2017 року та з 19 лютого по 29 липня 2019 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується із судовим рішенням з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому просить його скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог стверджує, що апеляційний суд необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_1 з частини 3 статті 187 КК на частину 3 статті 15, частину 3 статті 185 КК. Такі висновки апеляційного суду, на переконання скаржника, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження та спростовуються доказами, наданими стороною обвинувачення.
Крім того, прокурор стверджує, що апеляційний суд допустив помилку при зарахуванні ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення у порядку статті 72 КК, оскільки він був затриманий лише 16 березня 2019 року.
З огляду на викладене, вирок апеляційного суду вимогам статті 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не відповідає, є необґрунтованим та невмотивованим.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення, наполягав на її задоволенні та скасуванні вироку апеляційного суду.
Захисник Кондратюк О.А. стверджував про безпідставність доводів, викладених прокурором у касаційній скарзі, а тому просив залишити її без задоволення.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.