Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 756/539/16-к
провадження № 51-5703км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І. В.,
суддів Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Мінтенка Ю. В.
прокурора Чабанюк Т. В.
захисника Дорогої А. Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та захисника Дорогої А.Ю. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050010239, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не судимого
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі, тобто у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, що діяла до 21 червня 2017 року) ОСОБА_1 зараховано його попереднє ув`язнення у період з 25 жовтня 2015 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Згідно ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, що діє після 21 червня 2017 року) ОСОБА_1 зараховано його попереднє ув`язнення у період з 21 червня 2017 року по 03 березня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 матеріальну шкоду розмірі 7 776,44 грн. та моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 25 жовтня 2015 року о 20:30 год., будучи в стані алкогольного сп`яніння, біля будинку АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, під час сварки із ОСОБА_3, діючи умисно, завдав останньому ударів руками і ногою в обличчя, по голові та рукам, якими потерпілий намагався захищатися від ударів, заподівши йому легкі тілесні ушкодження, а також тяжке тілесне ушкодження у виді черепно-мозкової травми, що спричинило його смерть.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року вирок місцевого суду в порядку ст. 404 КПК України змінено. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року) зараховано йому у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 25 жовтня 2015 року по 23 квітня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягав застосуванню, та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з висновком місцевого суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки засуджений мав умисел саме позбавити потерпілого ОСОБА_3 життя, який реалізував шляхом нанесення ударів руками і ногами в обличчя та голову останньому, від яких потерпілий помер, тим самим умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_3 .
У касаційній скарзі захисник Дорога А.Ю. ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що досудове слідство та судовий розгляд проведено неповно та однобічно, з порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Обвинувачення, на її думку, ґрунтується на припущеннях, суперечливих показаннях свідків, а також на недопустимих доказах.
Стверджує про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями її підзахисного та наслідками, які настали. Заперечує, що саме дії ОСОБА_1 призвели до смерті ОСОБА_3 . Зазначає, що висновок судово-медичної експертизи не підтверджує вину ОСОБА_1, оскільки не підтверджений механізм нанесення тілесних ушкоджень, а отриманні зразки крові, які покладені в основу обвинувачення, є неналежними доказами.
Також захисник звертає увагу на те, що змиви з рук ОСОБА_1 вилучені без дотримання вимог КПК України, а тому вбачає, що висновок експерта № 480 від 19.11.2015 року є недопустимим доказом у провадженні. Окрім того, вважає, що призначене покарання є несправедливим через суворість. Вказує, що апеляційний суд лише формально дав оцінку доводам сторони захисту та безпідставно залишив вирок без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор не підтримав касаційну скаргу прокуратури й заперечив також проти касаційної скарги захисника, просив їх відхилити та залишити оскаржувані рішення без змін. На думку прокурора, кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 121 КК України є правильною.
Захисник підтримала свою касаційну скаргу й просила залишити без задоволення касаційну скаргу прокурора.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до частини 1 статті 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисникстверджує про необґрунтованість засудження ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки вважає останнього невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому зазначає, що у кримінальному провадженні відсутні докази, які би вказували на те, що саме від дій його підзахисного настала смерть потерпілого ОСОБА_3 . Однак ці доводи захисника, є безпідставними з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням положень ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до вимог ст. 94 вказаного Кодексу.