Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 348/1239/15-ц
провадження № 61-48525св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Надвірнянська міська рада Івано-Франківської області, приватна фірма "Іспорт-Експорт-Люкс" в особі власника ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2018 року у складі судді Грещука Р. П. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, приватної фірми "Імпорт-Експорт-Люкс" (далі - ПФ "Імпорт-Експорт-Люкс") в особі власника
ОСОБА_2 про визнання сантехнічного вузла таким, що збудований самочинно та заборону його роботи, визнання недійсними рішення Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу та визнання права на користування земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі договорів купівлі-продажу
від 06 травня 1996 року та від 21 червня 2013 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Поруч з її будинком ПФ ""Імпорт-Експорт-Люкс" побудовано сантехнічний вузол (громадську вбиральню). Вузол зведено на земельній ділянці, що не була виділена для цієї мети у встановленому порядку, з істотним порушенням будівельних норм і правил. А отже, згідно положень статті 376 ЦК України є самочинним будівництвом і відповідно особа, яка його здійснила не набуває права власності на нього. Разом з тим, рішенням виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області від 12 червня 2008 року приміщенню сантехнічного вузла присвоєно адресний номер АДРЕСА_2 . Вирішено оформити право власності на вказане приміщення за ПФ "Імпорт-Експорт-Люкс". На підставі цього рішення 30 червня 2008 року останньому видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно. 22 травня 2015 року нежитлове приміщення відчужено ОСОБА_3 . Враховуючи, що ПФ "Імпорт-Експорт-Люкс" не могло набути право власності на сантехнічний вузол, відповідно, укладений договір купівлі-продажу не породжує будь-яких правових наслідків.
Рішенням Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області від 30 жовтня 1997 року № 394 позивачці було передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0505 га по АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення 21 грудня 1997 року видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,0321 га для обслуговування частини належного їй житлового приміщення. Інша частина земельної ділянки, площею 0,0184 га знаходилась у користуванні попереднього власника квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_5 . У зв`язку із придбанням за договором купівлі-продажу у 2013 року цієї квартири до неї перейшло право користування земельною ділянкою, площею 0,0184 га. У червні 2014 року позивачка зверталась до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області із заявою про передачу їй у власність цієї ділянки. Однак, заява не вирішена, земельна ділянка ні у власність, ні у користування їй не передана. Натомість, під час розгляду даної справи рішенням Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області від 09 вересня 2015 року № 2397-53/2015 вирішено оформити (зареєструвати) право комунальної власності на земельну ділянку загальною площею 0,0186 га, що розташована на АДРЕСА_2 за територіальною громадою міста Надвірна в особі Надвірнянської міської ради для влаштування пішохідного переходу загального користування з АДРЕСА_2 . Земельна ділянка, площею 0,0186 га входить до складу переданої їй у приватну власність земельної ділянки, площею 0,0505 га, вказаним рішенням фактично вилучено цю ділянку з її користування.
ОСОБА_1 просила визнати сантехнічний вузол таким, що збудований самочинно та заборонити його роботу, визнати недійсними рішення Надвірнянської міської ради від 12 червня 2008 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 червня 2008 року та договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22 травня 2015 року. Визнати за нею право на користування земельною ділянкою площею 0,0184 га для обслуговування житлового будинку, скасувати рішення Надвірнянської міської ради
від 09 вересня 2015 року № 2397-53/2015 та повернути цю земельну ділянку у її власність.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області
від 11 листопада 2015 року до участі в справі як співвідповідача залучено ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області
від 10 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що будівництво сантехнічного вузла проводилось на закріпленій земельній ділянці, відповідно до архітектурно-планувального завдання та згідно з нормами чинного законодавства. Рішення Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області від 30 жовтня 1997 року № 394 "Про передачу земельної ділянки у приватну власність" є нормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок видання позивачу Державного акта на право власності на земельну ділянку, площею 0,0321 га. Оскільки земельна ділянка площею 0,0184 га відноситься до земель комунальної власності, то відведення земельної ділянки в користування повинно здійснюватися виключно за проектом землеустрою, у порядку, що визначений ЗК України. Проте, позивач не розробляла такий проект. Позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що земельна ділянка, площею 0,0186 га на майдані Шевченка, б/н для влаштування пішохідного переходу з АДРЕСА_2 перебувала чи перебуває у її приватній власності, вилучена з її фактичного користування.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Надвірнянського районного суд Івано-Франківської області
від 10 серпня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
14 грудня 2018 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний санвузол був побудований на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної та приватної власності з істотним порушенням Державних будівельних норм, а тому на нього не може бути визнано право власності. ОСОБА_1 має право на користування земельною ділянкою площею 0,0184 га та на її отримання у власність. Пішохідний перехід влаштовано на земельній ділянці, яка належить позивачці, чим порушено її право на власність.
Доводи інших учасників справи
04 лютого 2019 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язу подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року залишити без змін.
04 лютого 2019 року Надвірнянська міська рада Івано-Франківської області через засоби поштового зв?язу подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області
від 10 серпня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 14 листопада 2018 року залишити без змін.
04 лютого 2019 року директор ПФ "Імпорт-Експорт-Люкс" - ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язу подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області
від 10 серпня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 14 листопада 2018 року залишити без змін.
Додаткові аргументи заявника
26 лютого 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відповіді на відзиви, які мотивовані тим, що відзиви відповідачів не ґрунтуються на належних доказах та суперечать чинному законодавству, а тому просить касаційну скаргу задовольнити
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.
У січні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у відповідях на відзиви, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Щодо позовних вимог про визнання права на користування земельною ділянкою
Порядок передачі земельних ділянок у власність встановлено статтею 17 ЗК України, у редакції, чинній на час передачі земельної ділянки у приватну власність позивачці.
За правилами статті 17 ЗК України, у редакції, чинній на час передачі земельної ділянки у приватну власність позивачці, громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.