Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 158/2245/18
провадження 61-17449св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 31 травня 2019 року в складі судді Костюкевича О. К. та постанову Волинського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Киці С. І., Данилюк В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 16 листопада 2013 року по 02 серпня 2018 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.
За час перебування у шлюбі придбано рухоме і нерухоме майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: квартира АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,25 га та житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та автомобіль марки Opel Vivaro, грузо-пасажирський, 2011 року випуску.
29 травня 2018 року Регіональним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області здійснено перереєстрацію автомобіля марки Opel Vivaro, грузо-пасажирський, 2011 року випуску, на нового власника на підставі договору купівлі-продажу.
ОСОБА_2 зазначала, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_1, а відповідач - у житловому будинку АДРЕСА_3, частки майна дружини та чоловіка є рівними, тому вважала, що слід розділити це майно, шляхом визнання права власності за нею на квартиру, в якій вона проживає, а за відповідачем - на будинок.
Крім того, оскільки відповідачем у період шлюбу відчужено автомобіль без згоди позивачки, то остання має право на компенсацію Ѕ частини від ціни продажу.
На підставі викладеного, ОСОБА_2 просила поділити спільне майно подружжя та виділити їй квартиру АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_1 на її користь Ѕ частину від ціни продажу автомобіля марки Opel Vivaro, грузо-пасажирський, 2011 року випуску, в розмірі 100 966,50 грн.
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовано тим, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 було придбано квартиру АДРЕСА_1 .
Покупцем у договорі купівлі-продажу квартири від 30 вересня 2014 року зазначена ОСОБА_2 .
Проте, кошти, сплачені за придбання квартири, є особистими коштами ОСОБА_1, тому спірне нерухоме майно не є спільним майном подружжя, а є його особистою приватною власністю.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив задовольнити зустрічні позовні вимоги та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 31 жовтня 2018 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності прийнято до спільного розгляду із первісним позовом та об`єднано їх в одне провадження.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 березня 2019 року заяву ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду задоволено, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя залишено без розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 31 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення обґрунтовано тим, що спірне майно, а саме квартира АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки позивачем не доведено придбання її за кошти, які належали йому особисто.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 31 травня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що наявність у ОСОБА_1 на час укладення договору купівлі-продажу квартири грошових коштів на депозитних рахунках в установі банку не свідчить про те, що саме за ці кошти придбавалося спірне нерухоме майно. Будь-яких доказів на підтвердження цих обставин позивач суду не надав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, в тому числі, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Судами першої та апеляційної інстанції не надано належної оцінки доказам, які свідчать про придбання квартири ОСОБА_1 за особисті кошти, зокрема наявність грошових коштів на депозитних рахунках в установі банку в розмірі, який відповідає ціні договору купівлі-продажу.
Крім того, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги та просить залишити без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу.
13 листопада 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 16 листопада 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 16 листопада 2013 року.
01 березня 2013 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), яке є правонаступником приватного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", укладено два договори про відкриття депозитних рахунків №№ НОМЕР_1, SAMDN НОМЕР_2, з сумами депозиту 5 500 та 5 000 доларів США відповідно.
18 грудня 2013 рокуміж ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", яке є правонаступником ПАТ КБ "ПриватБанк", укладено договір про відкриття депозитного рахунку № SAMDNFD0070038579100 з сумою депозиту 5 002,58 доларів США.
30 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого останній передав у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно із заявою ОСОБА_1, поданою приватному нотаріусу Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області Грудзевич Т. О., він надав згоду своїй дружині ОСОБА_2 на купівлю, в тому числі квартири АДРЕСА_1, та зазначив, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в інтересах їхньої сім`ї на вигідних їм умовах, відповідає їхнім дійсним намірам, ціна та умови договору йому відомі.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 серпня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Закону № 460-ІХ) визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.