Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 130/2517/18
провадження № 61-14962св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2019 року в складі судді Заярного А. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 липня 2019 року в складі колегії суддів:
Шемети Т. М., Панасюка О. С., Якименко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача - ОСОБА_4 , після якої відкрилася спадщина, що складається
з житлового будинку з господарськими будівлями на
АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою.
У вересні 2018 року позивач дізнався, що ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповідала все майно своєму сину - ОСОБА_2, та йому, у рівних частинах кожному. На час складення вказаного заповіту позивач був малолітнім та до вересня 2018 року не знав про наявність у нього спадкових прав щодо вищезазначеного майна, оскільки не підтримував довгий час родинних стосунків зі своїми родичами, зокрема і матір`ю, яка не сказала йому про заповіт після смерті баби.
ОСОБА_1 звернувся до Жмеринської нотаріальної контори Вінницької області із заявою про прийняття спадщини, однак постановою від 20 жовтня 2018 року йому відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Вважає, що необізнаність про наявність заповіту, який був складений на його ім`я, коли він був ще неповнолітнім, та не повідомлення про наявність такого заповіту нотаріусом та іншими родичами, які знали про це, є поважною причиною пропуску вищевказаного строку.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішення суду законної сили на подання до Жмеринської державної нотаріальної контори Вінницької області заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області
від 16 травня 2019 року позов задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили на подання до Жмеринської міської державної нотаріальної контори Вінницької області заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках на користь
ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що строк для прийняття спадщини попущено позивачем з поважних причин, зокрема у зв`язку
з необізнаністю спадкоємця про наявність заповіту. Крім того, державний нотаріус, встановивши наявність заповіту, не вчинила жодних дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, не зробила виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у газеті.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що ОСОБА_1 на час вчинення заповіту був неповнолітнім, нотаріус не здійснила належним чином повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом. Оскільки після смерті ОСОБА_4 були спадкоємці першої черги: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то обґрунтованими є доводи позивача, що за вказаних обставин у нього не було підстав звертатися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами заявлені у справі вимоги, зокрема, що він не знав про існування заповіту, був у неприязних стосунках з матір`ю, не жив зі своєю сім`єю, був відсутній в Україні деякий час. Отже, позивач у позовній заяві не навів доказів поважності пропуску строк для подачі заяви про прийняття спадщини.
Долученими до матеріалів справи фотографіями спростовуються доводи позивача щодо його неприязних стосунків з матір`ю, у якої знаходиться оригінал заповіту, тому позивач не міг не знати про відкриття спадщини та наявність у нього спадкових прав щодо майна спадкодавця.
Відповідач подав докази на спростування заявлених у цій справі вимог, проте суди безпідставно залишили їх поза увагою, тому оскаржувані судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що на час складення заповіту йому було 13 років, а по досягненню повноліття йому не повідомлено про існування цього заповіту, тому він не знав про наявність
у нього спадкових прав щодо належного ОСОБА_4 майна, оскільки у неї були спадкоємці першої черги - відповідачі у справі. Судові рішення є законними та справедливими, а також підтверджені належними доказами, що містяться у матеріалах справ.
Інший учасник справи не скористалася своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направила.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
09 жовтня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рідними братом та сестрою. ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та, відповідно, племінником ОСОБА_2 ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також бабою ОСОБА_1 .
Відповідно до заповіту від 21 листопада 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Жмеринської міської державної нотаріальної контори Вінницької області Бульбою Л. І., ОСОБА_4 заповідала належний їй житловий будинок з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою своєму сину ОСОБА_2 та внуку ОСОБА_1, у рівних частинах кожному. Заповіт зареєстрований у спадковому реєстрі та є чинним.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Жмеринці Вінницької області.
ОСОБА_3 09 вересня 2016 року звернулась до Жмеринської міської державної нотаріальної контори Вінницької області із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 . В указаній заяві ОСОБА_3 указувала, що спадкоємцем за законом є також син померлої - ОСОБА_2 . ОСОБА_3 не повідомляла нотаріусу у заяві про свого сина ( ОСОБА_1 ) як спадкоємця за заповітом. За заявою ОСОБА_3 нотаріусом заведена спадкова справа.
ОСОБА_1 20 жовтня 2018 року звернувся до державного нотаріуса Жмеринської міської державної нотаріальної контори Вінницької області із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 . Постановою державного нотаріуса від 20 жовтня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом
на 1/2 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель на АДРЕСА_1 та 1/2 частку земельної ділянки за тією ж адресою, належних його бабі ОСОБА_4, оскільки він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини та
у зв`язку з відсутністю доказів постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.