Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 686/18977/17-ц
провадження № 61-9498св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2019 року у складі судді
Салоїд Н. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом,
який було уточнено, до ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, процентів та інфляційних нарахувань.
Позовна заява мотивована тим, що 29 травня 2015 року між нею та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір позики, за умовами якого вона передала у власність позичальникам 600 тис. грн на строк до 01 липня 2015 року зі сплатою процентів за користування коштами у розмірі 2% від суми позики за кожний місяць. Цього самого дня на забезпечення виконання зобов`язання за вищевказаним договором між нею та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язалась відповідати перед кредитором у тому самому обсязі, що і позичальники. Крім того, 06 червня 2015 року між нею та ОСОБА_5 було укладено договір застави автотранспортного засобу Volkswagen Tiguan, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У пункті 5 вказаного договору позики сторонами визначено, що у випадку коли позичальники не повернуть суму позики у строк, вони зобов`язані сплатити суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 1% процент від суми позики за кожен день прострочення.
Відповідачі умови договору станом на 07 вересня 2017 року не виконали, борг у добровільному порядку не повернули, у звʼязку з чим на основну
суму боргу - 600 тис. грн було видано виконавчий напис нотаріуса, а тому ця сума не є предметом позову. Разом з тим, з відповідачів підлягають стягненню проценти за користування позикою, проценти за прострочення грошового зобов`язання та інфляційні втрати відповідно до умов договору позики та положень статті 625 ЦК України.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідачів на її користь 5 251 241,10 грн, з яких: проценти за користування позикою - 328 241,10 грн; за порушення грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України інфляційні втрати - 129 тис. грн та 1% від суми позики за кожен день прострочення відповідно до умов договору - 4 794 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 13 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 5 251 241,10 грн, з яких: 328 241,10 грн - проценти
за користування позикою; 129 тис. грн - інфляційні втрати; 4 794 000 грн -
1% від суми позики за кожен день прострочення та судовий збір у сумі
по 2 986,70 грн з кожного. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того,
що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. За порушення грошового зобов`язання настає відповідальність, передбачена умовами договору, а також положеннями статті 625 ЦК України. Наданий позивачем розрахунок заборгованості, що підтверджений висновком експерта від 18 вересня 2017 року № 9/9/2017, відповідачами
не спростовано. Разом з тим, вимоги до поручителя,
ОСОБА_2 , задоволенню не підлягають, оскільки позивачкою пред`явлено позов до неї після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (частина четверта статті 559 ЦК України).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2019 року в частині задоволення позову змінено та зменшено стягнуту
з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 загальну суму боргу до 4 935 774,20 грн і її складової - процентів
за користування позикою до 12 774,20 грн та суму судового збору
до 2 105,60 грн з кожного. Доповнено абзац другий резолютивної частини рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 13 лютого 2019 року вказівкою щодо проведення стягнення процентів за договором позики і процентів та інфляційних нарахувань за порушення грошового зобов`язання з відповідачів у рівних частках з кожного по 1 645 258,07 грн. У решті рішення суду залишити без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів на користь позивачки сум за порушення грошового зобов`язання у розмірі 1% від суми позики за кожен день прострочення відповідно до умов договору позики (пункт 5 договору) та інфляційних втрат на підставі положень статті 625 ЦК України, зазначивши, що положення цієї статті передбачають можливість визначення іншого розміру процентів
за порушення грошового зобов`язання, що сторонами договору і було зроблено. Разом з тим, апеляційний суд не погодився із висновками суду першої інстанції в частині розміру процентів за користування позикою, оскільки судом при їх розрахунку було допущено помилку, а саме при визначені періоду, за який вони підлягають стягненню.
При цьому суд зазначив, що визнання виконавчого напису щодо основної суми боргу (600 тис. грн) таким, що не підлягає виконанню не звільняє відповідачів від виконання зобов`язання за договором позики та від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2020 року клопотання
ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року. Відкрито касаційне провадження
у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. Клопотання ОСОБА_4 про зупинення виконання судового рішення задоволено. Виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року зупинено до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, процентів та інфляційних нарахувань призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що положення пункту 5 договору позики не узгоджуються з вимогами статті 625 ЦК України, оскільки за порушення грошового зобов`язання умовами договору визначені не річні проценти,
а проценти за кожен день прострочення, що за своє суттю є пенею. Зазначені висновки щодо правової природи нарахованих процентів встановлені преюдиційним судовим рішенням від 07 липня 2017 року, яким виконавчий напис нотаріуса що стягнення основної суми боргу у розмірі
600 тис. грн визнано таким, що не підлягає виконанню. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про існування заборгованості за основним зобов`язанням та її розмір з посиланням на виконавчий напис нотаріуса, так як на час відкриття провадження у справі виконавчий напис нотаріуса був визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передала у власність позичальникам 600 тис. грн на строк до 01 липня
2015 року зі сплатою процентів за користування коштами у розмірі 2% від суми позики за кожний місяць (пункт 1 договору (т. 1, а. с. 9).
У пункті 5 вказаного договору позики сторонами визначено, що у випадку коли позичальники не повернуть суму позики у строк, вони зобов`язані сплатити суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
1% процент від суми позики за кожен день прострочення.
Цього самого дня на забезпечення виконання зобов`язання за вищевказаним договором позики між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов`язалась відповідати перед кредитором у тому самому обсязі, що і позичальники. Крім того, 06 червня 2015 року між ОСОБА_1
та ОСОБА_5 було укладено договір застави автотранспортного засобу Volkswagen Tiguan, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1
(т. 1, а. с. 10, 11).
Відповідачі станом на 07 вересня 2017 року умови договору позики не виконали, борг у сумі 600 тис. грн, а також проценти за користування коштами не сплатили.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження