Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 638/6835/17-ц
провадження № 61-8211св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
третя особа - Десята харківська нотаріальна контора;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 -
на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2019 року у складі судді Аркатової К. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Овсяннікової А. І., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_3, третя особа - Десята харківська нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що вона є єдиним спадкоємцем на спадщину у вигляді квартири
АДРЕСА_1 , яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті власника квартири - її матері ОСОБА_4 . Зазначала, що прийняла спадщину, оскільки з жовтня 2015 року проживала разом з матір`ю за вищевказаною адресою та після смерті останньої продовжувала жити у спірній квартирі.
10 лютого 2017 року у відповідь на своє звернення до державного нотаріуса Десятої харківської нотаріальної контори Сімакової О. Г. про прийняття спадщини, як єдиний спадкоємець першої черги за законом, отримала відмову у вчиненні такої нотаріальної дії та дізналася про подану начебто нею 17 травня 2016 року заяву про відмову від спадщини, після якої власником спірної квартири стала сестра спадкодавця - ОСОБА_3 .
Вказувала, що вона є інвалідом другої групи з дитинства і не пам`ятає
факту написання відмови від спадщини на користь ОСОБА_3,
а відповідачка, скориставшись її хворобою, підробила документи
на квартиру АДРЕСА_1, ввела її
в оману щодо обставин, які мають істотне значення, та незаконно заволоділа спірним майном.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд визнати свідоцтво про право на спадщину від 18 листопада 2016 року, яке видане ОСОБА_3, недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада
2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що під час складання та підписання заяви про відмову від отримання спадщини
на користь сестри спадкодавця вона за станом здоров`я не могла усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та не розуміла наслідків вчинення вищевказаного правочину, а також те, що її ввели в оману.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишено
без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова
від 05 листопада 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачка, як спадкоємець за законом, скористалась своїм правом відмови
від спадщини, подала заяву про відмову на користь ОСОБА_3,
а доказів на підтвердження неусвідомлення значення своїх дій не надала, тому правових підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Дзержинського районного суду м. Харкова.
У липня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Десята харківська нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - мотивована тим, що позивачка є інвалідом другої групи з дитинства та не пам`ятає факту написання нею заяви про відмову від спадщини у вигляді квартири
АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності її померлій матері - ОСОБА_4 . Вона й не могла її написати, так як їй ніде жити. Крім того, судами не враховано факту недієздатності позивачки, оскільки ОСОБА_1 під час укладання правочину перебувала
на лікуванні в психо-неврологічному диспансері та не могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. А відмова від спадщини має
бути безумовною та беззастережною. Крім того, порушили й норми процесуального права, так як для перевірки її підпису на заяві про відмову від спадщини суди відмовили їй у клопотання про витребування та дослідження такої заяви.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3
на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення
є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Зазначено, що позивачка належних доказів про свою недієздатність не надала, своїм правом на відмову від спадщини скористалась, постанову від 10 лютого 2017 року про відмову у видачі
їй свідоцтва про право на спадщину не оскаржувала, а тому набуття ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 є правомірним.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а. с. 5), після смерті
якої відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 .
Позивачка ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції за актовим записом № 7779
(а. с. 6, 7).
Суди виходили із того, що 17 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулась
до Десятої харківської нотаріальної контори із заявою про відмову
від спадщини на користь ОСОБА_3 - сестри спадкодавця. Заяву було зареєстровано у книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 656 та заведено спадкову справу за № 274/2016.
Постановою державного нотаріуса Сімакової О. Г. Десятої харківської державної нотаріальної контори від 10 лютого 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності
є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав
та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217).
За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями
за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу
або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій
особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем
відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною
і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (частина друга статті 1274 ЦК України).