Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 464/1713/18
провадження № 61-17982св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 червня 2018 року у складі Мички Б. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 19 серпня 2016 року уклала з ОСОБА_2 договір позики грошових коштів, відповідно до якого відповідач отримала від неї в борг грошові кошти в сумі 503 400 грн, що еквівалентно на дату укладення договору 20 000 доларів США, які зобов`язалася повернути до 01 березня 2017 року.
Посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконала, кошти не повернула у встановлений договором термін, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму основного боргу в розмірі 503 400 грн, 68 965,80 грн інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми в розмірі 15 929,50 грн, що разом становить 588 295,30 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 07 червня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 588 295,30 грн, з яких 503 400 грн сума основного боргу, 68 965,80 грн інфляційних втрат 15 929,50 грн - 3% річних від простроченої суми.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконала умов договору позики щодо своєчасного повернення суми боргу та відмовляється повернути борг в добровільному порядку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 червня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповністю враховано обставини, які мають значення для справи, не надано оцінки доводам відповідача щодо удаваності договору позики, унаслідок чого безпідставно задоволено позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, апеляційним судом безпідставно не зупинено провадження у справі, з урахуванням того, що у Галицькому районному суді м. Львова відкрито провадження у справі № 461/4844/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Встановлено, що 19 серпня 2016 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сліпеньким Л. Р. та зареєстровано в реєстрі за № 2173.
Пунктом 1 цього договору визначено, що позикодавець передала у власність позичальникові грошові кошти у сумі, яка становить 503 400 грн, що еквівалентно по курсу Національного банку України 20 000 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів на умовах, визначених договором.
Грошові кошти, які є предметом цього договору, передані позикодавцем та одержані позичальником до підписання цього договору, що підтверджується підписами сторін на даному договорі (пункт 2 договору позики).
Пунктом 3 договору позики передбачено, що позивальник зобов`язаний повернути суму позики 01 березня 2017 року.
Відповідно до пункту 4 договору позики, повернення позики повинно бути здійснено шляхом повернення всієї грошової суми вказаної у пункті 3 цього договору в готівці та з оформленням заяви про повернення грошових коштів, підписи на якій мають бути нотаріально засвідчені 01 березня 2017 року о 15 годині 00 хвилин, у приміщенні приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сліпенького Л. Р. за адресою: АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін, може бути призначене інше місце або час, оформлення заяви про повернення коштів, але в разі наявності суперечок, обов`язковим для виконання є вищевказане час і місце оформлення заяви про повернення грошових коштів.
Згідно із пунктом 5 договору позики, позика вважається повернутою в момент підписання двома сторонами заяви про повернення грошових коштів, підписи на якій мають бути нотаріально засвідчені, у сумі, яка становить 503 400 грн, еквівалентну за курсом Національного банку України 20 000 доларів США.
За прострочення виконання зобов`язань за цим договором позичальник сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, а сума несплаченої позики має бути виплачена з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції.
Заявою від 19 серпня 2016 року, посвідченою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сліпеньким Л. Р. та зареєстрованою в реєстрі за №2171, ОСОБА_3 надав свою згоду дружині ОСОБА_2 на отримання в позику грошових коштів в сумі 503 400 грн, еквівалентну по курсу Національного банку України 20 000 доларів США, на умовах на власний розсуд.
Станом на дату звернення з позовом ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором позики не виконала, отримані нею кошти не повернула.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.