Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 488/93/17
провадження № 61-18454св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2019 року у складі судді Лазаревої Г. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Крамаренко Т. В., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення без надання іншого жилого приміщення.
На обґрунтування позовних вимог зазначали, що вони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 . У 1996 році, після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_3, відповідач зі згоди власника вселився до вказаного житлового будинку, як член сім`ї, а 22 грудня 1998 року був зареєстрований в ньому.
12 квітня 2011 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано та між ними склалися неприязні стосунки.
Посилаючись на те, що відповідач з 2011 року не є членом їх сім`ї, у спірному жилому будинку з липня 2015 року не проживає, орендує інше житло, не приймає участі у сплаті комунальних послуг, проте добровільно знятися з реєстраційного обліку відмовляється, чим здійснює перешкоди у вільному розпорядженні власним майном, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 та виселити його із вказаного будинку без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги позивачі обґрунтовували посиланням на норми статей 71, 72 ЖК України, які регулюють користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду і не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2019 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач вселився до спірного жилого будинку на законних підставах, як член сім`ї власника, не проживає в ньому з поважних причин, а саме через неприязні стосунки с колишньою дружиною, а тому відсутні визначені нормами житлового законодавства підстави для визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням та виселення із спірного будинку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповністю враховано обставини, які мають значення для справи, неналежно досліджені та оцінені докази позивачів, надані на підтвердження позовних вимог. Так судами не надано належної оцінки акту про непроживання відповідача у спірному будинку, не взято до уваги що останній з липня 2015 року проживає в орендованій квартирі; взагалі не враховано, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово виникали сварки та конфлікти по факту пошкодження майна, нанесення тілесних ушкоджень, що підтверджується чисельними відповідями правоохоронних органів; залишено поза увагою покази свідків, які підтвердили факт тривалого непроживання відповідача у спірному будинку, унаслідок чого ухвалили незаконні та необґрунтовані рішення про відмову в задоволенні позовних вимог і не захистили права позивачів, як власників спірного жилого будинку на розпорядження майном.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанову апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору забудови, посвідченого Миколаївською державною нотаріальною конторою 07 липня 1967 року за реєстровим № 3835 та зареєстрованого в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 17 грудня 1988 року за реєстровим № 15716 був власником домоволодіння за АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору дарування від 01 березня 2002 року, ОСОБА_1, який є батьком ОСОБА_2, подарував останній 42/100 частин зазначеного домоволодіння.
Після реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16 березня 1996 року, відповідач вселився до спірного будинку, як член сім`ї власника. При вселенні відповідача між сторонами була відсутня домовленість щодо умов проживання відповідача.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2011 року, яке набрало законної сили 25 квітня 2011 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.