Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 752/13605/18
провадження № 61-18884св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2019 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
В обґрунтування позову зазначав, що вони з відповідачем із 06 листопада 2009 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на даний час проживає разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 . Він повністю опікується малолітньою дочкою, займається її утриманням та вихованням. Він офіційно працює, має стабільний заробіток, його графік роботи дозволяє відводити та забирати дитину зі школи, яка розташована неподалік від місця їх спільного проживання. Позивач зазначає, що вони із відповідачем не дійшли згоди щодо місця проживання їх спільної дитини, однак, проживання дитини з ним буде повністю відповідати її інтересам. Враховуючи те, що відповідач має невеликий дохід, у неї відсутня у місті Києві власна квартира, вона постійно вдається до фізичного та психологічного насилля, а також не приділяє достатньої уваги дочці, вдаючись до постійних між ним та нею сварок, позивач вважає, що на даний час доцільним буде встановлення місця проживання дитини разом із ним.
Ураховуючи викладене позивач просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним, а також стягнути із відповідача на його користь аліменти в розмірі ј частини від усіх видів її заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подачі позову і до повноліття дитини.
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, посилаючись на те, що вони з відповідачем 06 листопада 2009 року зареєстрували шлюб та ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась дочка ОСОБА_3 . З вересня 2009 року вони із відповідачем проживали разом за адресою: АДРЕСА_1, однак, із 25 червня 2018 року з незрозумілих їй причин відповідач почав вчиняти сімейні сварки та домашнє насильство відносно неї, у зв`язку з чим вона вимушена була переїхати в орендоване житло за адресою: АДРЕСА_2, в якій наявні всі необхідні умови для проживання малолітньої дитини. Зазначила, що вона має постійне місце роботи в ТОВ "Гімназія "Наше майбутнє", отримує офіційну заробітну плату, а також має додатковий дохід за цивільно-правовим договором від 02 серпня 2018 року.
Позивач просить визначити місце проживання їх малолітньої дочки разом із нею, оскільки проживання дитини саме з матір`ю є для дитини більш прийнятним, виняткових обставин, які б давали підстави для розлучення дитини з матір`ю відсутні, при цьому просила врахувати також і те, що відповідач хоча і має постійний заробіток, однак, схильний до насильства в сім`ї, що може негативно вплинути на виховання малолітньої доньки. Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подачі позову і до повноліття дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем його проживання: АДРЕСА_1 . Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 липня 2018 і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що батько, позивач за первісним позовом, має перевагу перед матір`ю, з огляду на характеристики обох батьків, їх матеріальний стан, забезпеченість житлом, моральних якостей, відношення до дитини, психологічні висновки фахівців, відношення самої дитини до кожного з батьків, а тому суд вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дочки з її батьком. Також, судом звернуто увагу обох сторін на те, що для гармонійного та повноцінного розвитку дитини участь обох батьків у вихованні дочки є важливою, та, останніми, як батьками малолітньої дитини, слід налагодити відносини між собою з метою досягнення належного спільного виховання дочки.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення первісних позовних вимог та визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з батьком, що відповідає найкращому забезпеченню прав та інтересів дитини, й свідчить про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити її зустрічний позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди, ухвалюючи рішення не врахували, що згода дитини на проживання з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та захищати права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією про права дитини та Декларацією прав дитини. У зв`язку з чим суди, покладаючи в основу судового рішення згоду дитини на проживання з одним із батьків, повинні проаналізувати, чи не порушує така згода положень Конвенції про права дитини, та навести у судовому рішенні мотиви, з яких вони дійшли висновку про необхідність узяти за основу саме таку думку дитини та надати їй перевагу по відношенню до інших доказів. Заявник зазначає, що відповідачем за зустрічним позовом не доведені обставини, які б свідчили про здійснення позивачем неналежного догляду чи виховання дитини, або обставини, які б давали підстави стверджувати, що проживання дитини з батьком буде для неї кращим, з огляду на запропоновану зміну місця проживання і навчання, а також наявність недостатньо близьких відносин.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що з 06 листопада 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_3 .
Неповнолітня ОСОБА_3 з народження зареєстрована та проживає разом з батьком - позивачем у справі за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується даними Реєстру територіальної громади м. Києва. Позивач є одним із співвласників вказаної квартири.
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована у м. Чернігові, проте проживає у м. Києві. На підставі договору оренди від 01 серпня 2018 року в її користуванні перебувала однокімнатна квартира по АДРЕСА_2, а з 01 жовтня 2018 року, на підставі договору оренди, відповідач користується квартирою за адресою: АДРЕСА_4, договір укладений на 2 роки.
ОСОБА_1 офіційно працює в ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", займає посаду інженера з комп`ютерних систем, має стабільний дохід, характеризується позитивно.
Відповідач ОСОБА_2 також офіційно працює, вона є медсестрою в ТОВ "Гімназія "Наше майбутнє", має офіційний дохід, за місцем роботи характеризується позитивно. Крім того, відповідач отримує дохід за цивільно-правовими угодами за надані послуги.
Дитина ОСОБА_3 навчається в ліцеї "Голосіївський" № 241 міста Києва та відвідує позакласні гуртки, зокрема, образотворчого мистецтва, вокальний, хореографічний. Характеризується дитина позитивно, має хороший розумовий розвиток, широкий кругозір, багатий словниковий запас. ОСОБА_3 своєчасно приходить до школи, не пропускає заняття без поважних причин, завжди охайна та має в наявності потрібне для уроків шкільне приладдя. Дитина спокійна, врівноважена.
Відповідно до листа КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Голосіївського району м. Києва від 13 червня 2018 року, ОСОБА_3 спостерігається в амбулаторії, та на прийоми до лікаря-педіатра дитину супроводжує переважно бабуся та батько, інколи дівчинка приходить із матір`ю.
Батько дитини ОСОБА_1 у травні 2018 року перебував із дитиною на лікарняному по її догляду. Востаннє дитина зверталась до лікаря 31 травня 2018 року з матір`ю ОСОБА_2 .
Відповідно до Висновку комісії з питань захисту прав дитини Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 28 вересня 2018 року № 100-15608, малолітня дитина ОСОБА_3 проживає разом із батьком ОСОБА_1, бабою ОСОБА_6, дідом ОСОБА_7, прадідом ОСОБА_8 в трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина проживає в окремій кімнаті, в якій наявні всі необхідні для дитини меблі, іграшки відповідно до віку та одяг. З ОСОБА_1 постійно проводились профілактично-роз`яснювальні роботи та станом на 31 липня 2018 року, заяв та скарг на нього не надходило. ОСОБА_2 характеризується незадовільно. Неодноразово та безпідставно викликала державні служби, конфліктує та продовжує безпричинно провокувати та створювати конфліктні ситуації з чоловіком та мешканцями квартири. На підставі всебічно з`ясованих обставин, орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, 2010 року народження разом з батьком ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку психологічного обстеження від 29 січня 2019 року № 20 складеним Міським центром дитини, у ОСОБА_3 присутні позитивні та дружні взаємовідносини між нею та бабою, визначена активна участь з боку батька та баби, у ОСОБА_3 існує дистанція та напружені взаємовідносини через залучення дитини у конфлікт між дорослими. Для повноцінного психологічного розвитку ОСОБА_3 рекомендовано визначити стабільне місце проживання з тим із батьків, який задовольняє її фізіологічні та психічні потреби, а також створює безпечне середовище для її навчання.