ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа №13352/09/1570
адміністративне провадження №К/9901/59007/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
за участі:
секретаря судового засідання Кравченко Р.О.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача 1 - Орленка А.О.,
представника відповідача 2 - Бескровного М.О., Орленка А.О.,
представника відповідача 3 - Орленка А.О.,
представник третьої особи - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу
за касаційною скаргою Військової прокуратури Південного регіону України
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 (головуючий суддя - В.О. Потапчук, судді - Г.В. Семенюк, О.І. Шляхтицький)
у справі № 13352/09/1570
за позовом ОСОБА_1
до Генеральної прокуратури України (відповідач 1),
Військової прокуратури Південного регіону України (відповідач 2),
Військової прокуратури Одеського гарнізону (відповідач 3),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України,
про визнання протиправною бездіяльності, стягнення моральної та матеріальної шкоди,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Міністерства оборони України, Генеральної прокуратури України, Військової прокуратури Південного регіону України, Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України №428 від 31.08.2005;
- визнати протиправними дії командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з написання та видання листа бесіди з капітаном 1 рангу ОСОБА_1 від 10.03.2005, листа бесіди з капітаном 1 рангу ОСОБА_1 від 10.03.2005, подання до звільнення з військової служби у запас капітана 1 рангу ОСОБА_1 від 19.03.2005;
- визнати протиправною бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, посадових осіб Міністерства оборони України, Генеральної прокуратури України, Військової прокуратури Південного регіону України, Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України з відновлення з 30.10.2002 по 25.07.2014 його прав як кадрового офіцера Збройних Сил України, в тому числі права на проходження військової служби відповідно до чинного законодавства України, всіх його прав та членів сім`ї на соціальний та правовий захист, визначений чинним законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей;
- стягнути з Міністерства оборони України на його користь у відшкодування завданої протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю у період з 2002 року по 25.07.2014, командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та посадовими особами Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України під час здійснення ними своїх повноважень моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на його користь у відшкодування завданої протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю у період з 2005 року по 25.07.2014 Генерального прокурора України та посадовими особами Генеральної прокуратури України під час здійснення ними своїх повноважень моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.;
- стягнути з військової прокуратури Південного регіону України на його користь у відшкодування завданої протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю у період з 2005 року по 25.07.2014 військового прокурора Південного регіону України та посадовими особами військової прокуратури Південного регіону України під час здійснення ними своїх повноважень моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.;
- стягнути з Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України на його користь у відшкодування завданої протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю у період з 2005 року по 25.07.2014 військового прокурора Одеського гарнізону та посадовими особами Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України під час здійснення ними своїх повноважень моральної шкоди у розмірі 500 000грн.;
- стягнути з Міністерства оборони України, Генеральної прокуратури України, Військової прокуратури Південного регіону України, Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України на його користь у відшкодування завданої матеріальної шкоди у загальному розмірі 49 318, 10грн. у вигляді витрат, понесених ним та членами його родини у період з 2004 року по 2014 роки при захисті в адміністративному порядку прав та законних інтересів його як кадрового офіцера Збройних Сил України та членів його родини внаслідок протиправних рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2017 прийнято до провадження адміністративну справу в частині позовних вимог до Генеральної прокуратури України, Військової прокуратури Південного регіону України, Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України про визнання протиправною бездіяльності з відновлення з 30.10.2002 по 25.07.2014 включно всіх прав ОСОБА_1, як кадрового офіцера Збройних Сил України, в тому числі права на проходження військової служби відповідно до чинного законодавства України, всіх прав ОСОБА_1 та прав членів його сім`ї на соціальний та правовий захист, визначений чинним законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей; в частині позовних вимог про стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю у період з 2005 року по 25.07.2014 Генерального прокурора України та посадовими особами Генеральної прокуратури України під час здійснення ними своїх повноважень моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.; стягнення з Військової прокуратури Південного регіону України на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю у період з 2005 року по 25.07.2014 Військового прокурора Південного регіону України та посадовими особами Військової прокуратури Південного регіону України під час здійснення ними своїх повноважень моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.; стягнення з військової прокуратури Одеського гарнізону на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю у період з 2005 року по 25.07.2014 військового прокурора Одеського гарнізону та посадовими особами військової прокуратури Одеського гарнізону під час здійснення ними своїх повноважень моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.; стягнення солідарно з Генеральної прокуратури України, військової прокуратури Південного регіону України, Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої матеріальної шкоди у загальному розмірі 49 318,10 грн. у вигляді витрат, понесених ним та членами його родини у період з 2004 року по 2014 рік при захисті в адміністративному порядку прав та законних інтересів його як кадрового офіцера Збройних Сил України та членів його родини внаслідок протиправних рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
3. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що бездіяльність зазначених відповідачів та їх посадових осіб полягає у тому, що у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та Законами України вони не прийняли жодних заходів по відновленню з 30.10.2002 по 25.07.2014 включно прав ОСОБА_1, як кадрового офіцера Збройних Сил України, включаючи право на проходження військової служби у відповідності з чинним законодавством України; усіх прав позивача та членів його сім`ї на соціальний та правовий захист, визначений чинним законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей. Бездіяльність відповідачів підтверджується тим, що видання стосовно кадрового офіцера Збройних Сил України наказів по особовому складу, проходження ним військової служби та виконання службових обов`язків відповідно до статті 19 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ мали бути предметом прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів. Проте, навіть звертаючись до Генеральної прокуратури України, військової прокуратури Південного регіону, військової прокуратури Одеського гарнізону в порядку статті 97 Кримінального процесуального кодексу України, скарги позивача розглядались відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Позивач вказує, що у своїх зверненнях він просив органи прокуратури захистити його право на проходження військової служби для чого вжити заходів прокурорського реагування для скасування незаконних наказів, а саме: пункту 6 Наказу командира в/ч А2238 №507 (по стройовій частині) від 09.09.2005, який в подальшому визнаний протиправним та скасований судом; пункту 9 наказу командира в/ч А2238 №509 (по стройовій частині) від 12.09.2005, в подальшому визнаний протиправним та скасований судом; наказу начальника кафедри військової підготовки ОНМА №138 (по стройовій частині) від 09.06.2005; наказу начальника кафедри військової підготовки ОНМА №215 (по стройовій частині) від 08.09.2005, а також щодо відклику з Західної військово-морської бази припису №93-ВК від 08.09.2005 та його анулювання. Вказані звернення позивача розглядались посадовими особами прокуратури в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", а не Кримінального процесуального кодексу України, будь-які процесуальні рішення не приймались. Таким чином, позивач вважає, що посадові особи Генеральної прокуратури України, військової прокуратури Південного регіону, військової прокуратури Одеського гарнізону в порушення вимог закону фактично не здійснювали прокурорський нагляд за дотриманням та застосуванням законів при виданні стосовно позивача наказів по стройовій частині. Офіційні документи Генеральної прокуратури України, військової прокуратури Південного регіону, військової прокуратури Одеського гарнізону не містять ані слова про порушення прав та законних інтересів позивача як військовослужбовця, а також про вчинення посадовими особами Збройних Сил України посадових злочинів. У своїх офіційних документах відповідачі протиправно вказували, що у відповідності зі статтею 12 Закону України "Про звернення громадян" розгляд питань щодо призначення військовослужбовців на посади та переміщення не входить до компетенції прокуратури. Проте позивач зазначає, що ні в одній своїй заяві він не просив прокурорські органи приймати участь в процедурах його призначення на посади у Збройних Силах України або переміщення по службі, а лише просив захистити його право у порядку, встановленому законом. Позивач також зазначав, що відповідачами в ході прокурорських перевірок за його заявам було достовірно відомо те, що службове становище позивача у Збройних Силах України у період з 30.10.2002 по 08.10.2009 не було визначено. Зазначає, що посадовим особам військової прокуратури Південного регіону, військової прокуратури Одеського гарнізону було достовірно відомо, що позивач, як військовослужбовець, який не займає штатну посаду у Збройних Силах України, не перебуває у списках особового складу та на усіх видах забезпечення, включаючи грошове, позбавлений разом із сім`єю усіх прав.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, військової прокуратури Південного регіону, військової прокуратури Одеського гарнізону щодо неналежного реагування на звернення ОСОБА_1 стосовно відновлення з 30.10.2002 по 25.07.2014 прав ОСОБА_1 на зайняття штатної військової посади та проходження військової служби відповідно до вимог чинного законодавства, відновлення прав ОСОБА_1 та членів його сім`ї на соціальний та правовий захист, визначений чинним законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей. Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Стягнуто з військової прокуратури Південного регіону на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Стягнуто з військової прокуратури Одеського гарнізону на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.
5. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №13352/09/1570 визнано протиправною бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Міністерства оборони України з відновлення з 30.10.2002 по 25.07.2014 прав ОСОБА_1 на зайняття штатної військової посади та проходження військової служби відповідно до вимог чинного законодавства, відновлення прав ОСОБА_1 та членів його сім на соціальний та правовий захист, визначений чинним законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей. Вказаним рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено, що обставини, за якими ОСОБА_1 звертався також до органів прокуратури за встановленням законності та відновленням його порушених прав, мали незаконний характер. Водночас, з боку органів прокуратури реагування на звернення позивача були формальними, та для розв`язання ситуації щодо відновлення прав ОСОБА_1 на зайняття штатної військової посади та проходження військової служби відповідно до вимог чинного законодавства, відновлення його прав на соціальний та правовий захист для військовослужбовців та членів їх сімей не було вжито жодних дієвих заходів. А тому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що пасивність поведінки відповідачів у спірних правовідносинах є бездіяльністю, яка мала негативний вплив на реалізацію прав та свобод позивача.
6. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової прокуратури Південного регіону України, Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України щодо неналежного реагування на звернення ОСОБА_1 стосовно відновлення з 30.10.2002 по 25.07.2014 прав ОСОБА_1 на зайняття штатної військової посади та проходження військової служби відповідно до вимог чинного законодавства, відновлення прав ОСОБА_1 та членів його сім`ї на соціальний та правовий захист, визначений чинним законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей. Стягнуто з Військової прокуратури Південного регіону України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. Стягнуто з Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. В іншій частині пов`язаних позовних вимог відмовлено.
7. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що суд першої інстанції безпідставно визнав протиправними дії Генеральної прокуратури України, оскільки на підставі вимог законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин та зважаючи на дискреційні повноваження Генеральної прокуратури України під час здійснення прокурорського нагляду, відповідач діяв у межах наданих повноважень.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
8. У касаційній скарзі Військова прокуратура Південного регіону України, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
9. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, зокрема, на те, що згідно із заявою позивача про зміну позовних вимог від 12.07.2016 бездіяльність Військової прокуратури Південного регіону України та Військової прокуратури Одеського гарнізону з відновлення прав позивача полягала у невжитті заходів реагування за його зверненнями, поданими в 2006-2009 роках, доказів надходження до вказаних органів прокуратури звернень позивача та результатів їх розгляду у період 2002-2005 років та 2010-2014 років матеріали справи не містять. Крім того, зазначає, що частина звернень позивача та його дружини у період з 2006-2008 роках, що розглядались Військовою прокуратурою Південного регіону України та Військовою прокуратурою Одеського гарнізону, містили вимоги щодо прийняття процесуальних рішень відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України з метою притягнення посадових осіб Міністерства оборони України та органів прокуратури до кримінальної відповідальності, а тому відповідно до вимог процесуального закону на вирішення справи в цій частині не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Позиція інших учасників справи
10. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджуються, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
11. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Військової прокуратури Південного регіону України.
12. Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до касаційного розгляду у судовому засіданні.
13. У судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали вимоги касаційної скарги з підстав, викладених в касаційній скарзі, просили рішення суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
14. Позивач у судовому засіданні заперечував проти касаційної скарги з мотивів, викладених у відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях до відзиву на касаційну скаргу, та просив відмовити в задоволенні касаційної скарги відповідача 2.
15. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дата, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
16. ОСОБА_1 з жовтня 1996 року проходив військову службу в Західному морському районі ВМС ЗС України на різних посадах, а в період з 16.11.2001 по 30.10.2002 на підставі наказу Головнокомандуючого ВМС ЗС України від 16.11.2001 №0264 проходив службу в управлінні Західного морського району ВМС України (в/ч А2238 м. Одеса) на посаді заступника командира морського району - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення.
17. За директивою Головнокомандувача Західний морський район підлягав переформуванню до 30.10.2002 в Західну військово-морську базу. Але новий штат надійшов до військової частини А 2238 тільки 05.02.2003, до надходження якого увесь особовий склад залишався на своїх попередніх посадах.
18. 01.03.2003 Управління Західного морського району ВМС ЗС України закінчило своє існування на підставі директиви Міністерства оборони України від 17.07.2002 №Д 115/1/07. Згідно з директивою Міністерства оборони України від 29.01.2004 №01 та НШ ВМС ЗС України від 03.02.2004 №ДГпШ-14/1/026 Управління Західної військово-морської бази було переформовано у Західну військово-морську базу.
19. З 30.10.2002, дати скорочення посади, яку займав позивач, стосовно нього не видано жодного належним чином оформленого наказу по особовому складу про призначення його на штатну посаду в Західній військово-морській базі ВМС ЗС України або зачисленні його у розпорядження командира Західної військово-морської бази.
20. Вказані обставини встановлені постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 у справі №2а-6803/09/1570, постановах Приморського районного суду м. Одеси від 17.07.2013 у справі №2а-2/11, від 09.12.2003 у справі 2а-1522/4/11, що набрали законної сили.
21. 31.08.2005 командувачем ВМС ЗС України прийнято наказ №428, пунктом 16 якого капітана 1 рангу ОСОБА_1, заступника командира військової частини А2238 з матеріально-технічного забезпечення, який допущений до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою начальника відділення експлуатації озброєння та технічних засобів навчання кафедри військової підготовки Одеської державної морської академії, у зв`язку зі скороченням 30.08.2005 посади начальника відділення експлуатації озброєння та технічних засобів навчання кафедри військової підготовки Одеської державної морської академії відповідно до директиви Міністра оборони України від 07.12.2004 № Д-312/1/028, з метою подальшого виконання рішення Міністра оборони України та з метою соціального захисту допущено з 31.08.2005 до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою старшого офіцера соціального психолога відділення з гуманітарних питань військової частини А2238.
22. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №13352/09/1570 визнано протиправним пункт 16 наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 31.08.2005 №428; визнано протиправною бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Міністерства оборони України з відновлення з 30.10.2002 по 25.07.2014 прав ОСОБА_1 на зайняття штатної військової посади та проходження військової служби відповідно до вимог чинного законодавства, відновлення прав ОСОБА_1 та членів його сім`ї на соціальний та правовий захист, визначений чинним законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей.
23. Рішенням суду, що набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Міністерства оборони України з відновлення з 30.10.2002 по 25.07.2014 прав ОСОБА_1 на зайняття штатної військової посади та проходження військової служби відповідно до вимог чинного законодавства, відновлення прав ОСОБА_1 та членів його сім`ї на соціальний та правовий захист, визначений чинним законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей.
24. При цьому, судом встановлено, що тривалий час позивач самостійно намагався захистити свої права на проходження військової служби, на соціальний та правовий захист у зв`язку із цим, звертаючись до відповідних органів державної влади з численними скаргами, зокрема до Генеральної прокуратури України, Військової прокуратури Південного регіону, Військової прокуратури Одеського гарнізону та їх посадових осіб.
25. ОСОБА_1 звертався до Військової прокуратури Одеського гарнізону із заявами:
- від 22.08.2007 з проханням захистити його право на проходження військової служби у відповідності з чинним законодавством України, для чого вжити заходи прокурорського реагування для скасування наказу начальника КВП ОНМА №138 (по особовому складу) від 09.06.2005; провести прокурорську перевірку по факту незаконного нарахування грошового забезпечення за період з 09.06.2005 по 08.09.2005 по вакантним посадам КВП ОНМА;
- від 22.08.2007 з проханням захистити його право на усі види забезпечення, у т.ч. грошового з 01.03.2003 по час звернення; право на відпустку за 2005, 2006, 2007 роки; порушити кримінальну справу відносно командира ЗМР у зв`язку із зловживанням службовим становищем щодо його прав;
- від 17.09.2007 з проханням захистити його право на проходження військової служби у відповідності з чинним законодавством України, для чого вжити заходи прокурорського реагування для скасування пункту 6 наказу командира в/ч А2238 №507 (по стройовій частині) від 09.09.2005;
- від 17.09.2007 з проханням захистити його право на проходження військової служби у відповідності з чинним законодавством України, для чого вжити заходи прокурорського реагування для скасування пункту 9 наказу командира в/ч А2238 №509 (по стройовій частині) від 12.09.2005.
26. У відповідь на заяви позивача від 22.08.2007 Військовою прокуратурою Одеського гарнізону надано відповіді від 06.09.2007 за №5622 про те, що у порушенні кримінальної справи відносно командира військової частини А2238 відмовлено за відсутності події злочину; відповідь за №5623 про те, що за статтею 12 Закону України "Про прокуратуру" розгляд питань щодо призначення військовослужбовців на посади не входить до компетенції прокуратури, а підстав для представництва органами прокуратури його інтересів у суді, передбачених статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" перевіркою не встановлено, за відсутності підстав прокурорське реагування не здійснювалось.
27. За заявами позивача від 17.09.2007 надано відповідь листом військової прокуратури Одеського гарнізону від 16.10.2007 №6319 про те, що відповідно до статті 12 Закону України "Про прокуратуру" розгляд питань щодо призначення військовослужбовців на посади не входить до компетенції прокуратури, а підстав для представництва органами прокуратури його інтересів у суді, передбачених статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" перевіркою не встановлено.
28. ОСОБА_1 15.10.2007 звернувся до Військової прокуратури Одеського гарнізону з заявою, у якій знову просив захистити його право на проходження військової служби у відповідності із чинним законодавством України, для чого вжити заходи прокурорського реагування для скасування наказу КВП ОНМА №215 (по стройовій частині) від 08.09.2005, відклику припису №93-ВК від 08.09.2005 та його анулювання. Також просив провести прокурорську перевірку по факту незаконного нарахування грошового забезпечення у т.ч. надбавки за роботу з таємними документами у розмірі 15% у період з 09.06.2005 по 08.09.2005 по вакантним посадам КВП ОНМА.
29. На вказане звернення позивачу надано відповідь листом від 19.10.2007 №6365, у якій зазначено, що відповідно до статей 12, 36 Закону України "Про прокуратуру" розгляд питань щодо призначення військовослужбовців на посади не входить до компетенції прокуратури та підстави для представництва органами прокуратури його інтересів у суді відсутні. Щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за відсутності підстав прокурорське реагування не здійснювалось.
30. 30.11.2007 першим заступником Військового прокурора Південного регіону України затверджено висновок за результатами перевірки матеріалів щодо розгляду військовим прокурором Одеського гарнізону скарг ОСОБА_1 від 22.08.2007 та 17.09.2007. Вказаним висновком встановлено, що за зверненнями гр. ОСОБА_1 військовим прокурором Одеського гарнізону рішення прийняті правомірно, підстав для їх скасування чи проведення додаткових перевірок не виявлено. Звернення розглянуті у строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".
31. 26.05.2008 капітан 1 рангу ОСОБА_1 звернувся до військового прокурора Одеського гарнізону із заявою в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України щодо порушення кримінальної справи відносно начальника відділу особового складу штабу управління ЗВМБ по факту внесення в графу 12 послужного списку його особової справи неправдивих відомостей, а саме про те, що позивач до 13.12.2005 проходив військову службу в управлінні Західного морського району ВМС ЗС України на посаді заступника командира морського району начальника відділу матеріально-технічного забезпечення.
32. За результатами розгляду вказаної заяви 06.06.2008 старшим помічником військового прокурора Одеського гарнізону винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
33. До Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 звертався із заявами:
- від 12.11.2006 про оскарження дій Міністра оборони України щодо бездіяльності у вирішенні питання проходження ним військової служби, офіцерського забезпечення;