ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/1233/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явилися,
відповідача - не з`явилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,
прокурора - Романова Р. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2019 (судді: Кузнецов В. О. - головуючий, Білецька Л. М., Вечірко І. О.) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 (Васильєв О. Ю.) у справі
за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради
до фізичної особи - підприємця Плещенко Тетяни Леонідівни,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунального підприємства "Бюро обліку прав та діяльності з нерухомістю" Дніпровської міської ради,
про стягнення 52 000,52 грн заборгованості, розірвання договору оренди нерухомого майна від 07.05.2018 № 217-ДРА/18 та зобов`язання повернути нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1. Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - Департамент) звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Плещенко Т .Л. про стягнення 52 000,52 грн заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпро; дострокове розірвання договору оренди у зв`язку із невиконанням орендарем своїх зобов`язань зі сплати орендної плати та cпонукання відповідача повернути орендоване майно балансоутримувачу.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням прокурора на порушення відповідачем вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умови договору оренди стосовно сплати орендної плати в повному розмірі за період з травня 2018 до лютого 2019 року.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 позов прокурора залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
2.2. Ухвала мотивована тим, що у цій справі господарським судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Департаментом, що є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2019 у задоволенні апеляційної скарги першого заступника прокуратури Дніпропетровської області відмовлено. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 у справі №904/1233/19 залишено без змін.
2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що прокурор при зверненні з позовом до суду не довів необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, не зазначив причин неможливості здійснення захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю; не надав доказів, що Департамент не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до ФОП Плещенко Т. Л. Тому, як зазначив господарський суд апеляційної інстанції, висновок суду про наявність підстав для залишення без розгляду позову прокурора є обґрунтованим.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2019 та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019, перший заступник прокурора області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
3.2. Скаржник обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначив про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме пункту 1 частини 1 статті 226, частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор стверджував, що, всупереч вимогам статей 174, 175, 176, 177 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не відкриваючи провадження у справі, помилково залишив без розгляду позовну заяву прокурора на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокурор звернувся із позовом в особі компетентного органу в інтересах держави.
4. Розгляд касаційної скарги, установлені судами обставини справи і позиція Верховного Суду
4.1. 08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені згідно із Законом України від 15.01.2020 N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". За правилом пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2019 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Могил С. К.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 та зупинено провадження у справі № 904/5575/18 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
На підставі розпорядження Верховного Суду від 12.08.2020 № 29.3-02/1650 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/1233/19 у зв`язку з відпусткою судді Могила С. К.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Чумак Ю. Я., Зуєв В. А.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2020 (у складі колегії суддів: Багай Н. О. - головуючий, Чумак Ю. Я., Зуєва В. А.) поновлено провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 у справі № 904/1233/19.
4.3. Заслухавши суддю-доповідача, представника прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути частково задоволена з наступних підстав.
4.4. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
4.5. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким визначаються виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
4.6. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
4.7. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
4.8. Верховний Суд зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
4.9. Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
4.10. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
4.11. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
4.12. Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).