ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/1486/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
секретар судового засідання: Мартинюк М. О..,
за участю представників сторін:
позивача - Донця С. О. - адвоката (в режимі відеоконференції),
відповідача 1 - не з`явиился,
відповідача 2 - не з`явилися,
відповідача 3 - не з`явилися,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Самара"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 (судді: Кощеєв І. М. - головуючий, Подобед І. М., Орєшкіна Е. В.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2019 (суддя Бєлік В. Г.) у справі
за позовом Фермерського господарства "Самара"
до 1) Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, 2) Новомосковської районної державної адміністрації, 3) Вільненської сільської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Новомосковської районної ради,
про визнання права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер: 1223281500:01:009:0001 та земельною ділянкою кадастровий номер: 1223281500:01:009:0002,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Фермерське господарство "Самара" (далі - ФГ "Самара") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - Держгеокадастр), Новомосковської районної державної адміністрації (далі - Новомосковська РДА), Вільненської сільської ради, в якій просило визнати за ФГ "Самара" право постійного користування земельними ділянками кадастровий номер: 1223281500:01:009:0001 та кадастровий номер: 1223281500:01:009:0002, які розташовані на землях Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (далі - земельні ділянки).
1.2. Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначав, що ОСОБА_1, який був засновником фермерського господарства, земельні ділянки були виділені для ведення фермерського господарства рішенням Новомосковської районної Ради народних депутатів. В подальшому ОСОБА_1 зазначені земельні ділянки були надані у постійне користування, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ДП Нв 000148. У 2001 році ОСОБА_1 змінив назву фермерського господарства - на ФГ "Самара". Позивач зазначав, що після смерті ОСОБА_1 рішенням суду засновником ФГ "Самара" визнано сина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Позивач стверджував, що внаслідок того, що державний акт на право постійного користування землею був виданий громадянину ОСОБА_1, а не фермерському господарству, засновник господарства позбавлений можливості одержати новий документ зразка 1996 (99) року, що посвідчує факт постійного користування земельними ділянками за ФГ "Самара".
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2019 у задоволенні позовних вимог ФГ "Самара" до Держгеокадастру, Новомосковської РДА та Вільненської сільської ради про визнання права постійного користування земельними ділянками кадастровий номер: 1223281500:01:009:0001 та кадастровий номер: 1223281500:01:009:0002, які розташовані на землях Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, відмовлено у повному обсязі.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2019 залишено без змін, апеляційну скаргу ФГ "Самара" залишено без задоволення.
2.3. Судові рішення ухвалені з посиланням на частини 1, 2 статті 92 Земельного кодексу України, статті 116, 118, 123, 125, 126, 131 Земельного кодексу України, статтю 1225 Цивільного кодексу України, статті 12, 23, 19, 20 Закону України "Про фермерське господарство". Суди виходили з того, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Крім того зазначили, що між власником спірних земельних ділянок не укладалися договори, положеннями яких передбачалася можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). За вказаних обставин, дійшли висновків про відсутність правових підстав для визнання за позивачем як за юридичною особою права користування земельною ділянкою.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2019, ФГ "Самара" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2019 в повному обсязі, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
3.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує, що на час оформлення земельних ділянок позивач мав назву Фермерське господарство "Самара" Саєнко Михайло Михайлович" і всі документи із землеустрою підписані представником юридичної особи із зазначенням голови фермерського господарства. На думку скаржника, суди не надали правову оцінку законодавству, що діяло під час виникнення правовідносин з оформлення спірних земельних ділянок. Зазначає, що суди не взяли до уваги правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), щодо земель, які були надані фізичним особам для створення фермерського господарства, а саме те, що відповідні землі надані фермерському господарству. Крім того скаржник стверджує, що суди не взяли до уваги висновки, викладені у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 у справі № 2а/0470/4313/13.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Новомосковська РДА просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а справу повернути на новий розгляд. Зазначає, що земельні ділянки відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно з 22.05.2017 зареєстровані за Новомосковською РДА на підставі рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.11.2017 у справі № 183/623/17. На думку Новомосковської РДА, право постійного користування спірними земельними ділянками за ФГ "Самара" припинилося, натомість ФГ "Самара" продовжує користуватися земельними ділянками. У зв`язку з цим за фактом самовільного зайняття земельної ділянки відкрито кримінальне провадження № 12020040350000983 за статтею 197-1 частина 2 Кримінального кодексу України.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 18.04.1991 виконавчий комітет Новомосковської районної ради народних депутатів прийняв рішення № 148 "Про реєстрацію фермерського господарства ОСОБА_1 ", яким вирішив зареєструвати фермерське господарство ОСОБА_1
18.04.1991 виконавчий комітет Новомосковської районної ради народних депутатів зареєстрував Статут Фермерського господарства ОСОБА_1, який є засновником і головою фермерського господарства.
4.2. 31.05.1991 Новомосковська районна рада народних депутатів прийняла рішення № 5/4 "Про виділення земельних ділянок", яким ОСОБА_1 виділила земельні ділянки для ведення фермерського господарства громадянам, зокрема, ОСОБА_1 .
4.3. Згідно зі свідоцтвом № 21939299 (код) про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності від 16.04.1994, Фермерське господарство Саєнко Михайла Михайловича змінило назву на Фермерське господарство "Самара" ОСОБА_1 .
4.4. 31.05.1996 Новомосковська районна рада народних депутатів видала ОСОБА_1 державний акт серії ДП Нв № 000148 на право постійного користування землею площею 34,3 га, розташованої на території Вільненської сільської Ради народних депутатів. Землю надано для ведення фермерського господарства на підставі рішення Новомосковської районної Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області № 7-8/ХХП.
4.5. 29.07.1996 рішенням Новомосковської районної ради № 8-17/ХХІІІ ОСОБА_1 виділено в постійне користування земельну ділянку для створення селянських (фермерських) господарств в розмірі 18,69 га на території радгоспу "Вільненський", про що внесено відповідний запис до державного акта серії ДП Нв №000148 на право постійного користування землею, шляхом видачі нового акта від 29.07.1996.
4.6. Згідно зі статутом в новій редакції від 24.01.2001, фермерське господарство змінило назву на ФГ "Самара".
4.7. Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
4.8. 24.01.2011 ФГ "Самара" було надано витяг із форми 6-зем, який підписаний начальником відділу Держкомзему у Новомосковському районі Красновим В.С., про наявність у ФГ "Самара" у користуванні земельних ділянок площею 52,99 га.
4.9. Прокурор Новомосковської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області вніс протест на даний витяг та зазначив, що вказаний витяг є незаконним, оскільки за ФГ "Самара" станом на момент видачі витягу не зареєстровано жодних прав на земельні ділянки на території Вільненської сільської ради Новомосковського району за межами населеного пункту.
4.10. Начальник відділу Держкомзему у Новомосковському районі розглянув та задовольнив протест на витяг, який скасував. На підставі вказаного витягу 19.11.2011 Новомосковська об`єднана податкова інспекція Дніпропетровської обласної державної податкової служби (далі - Новомосковська ОДПІ) видала позивачу довідку № 23601/10/15-348 про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, а протест прокуратури про її скасування був відхилений.
4.11. Прокурор звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії Новомосковської ОДПІ щодо відхилення протесту Новомосковського міжрайонного прокурора на довідку № 23601/10/15-348 від 09.11.2011 про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку ФГ "Самара"; визнати незаконними дії Новомосковської ОДПІ щодо надання у 2011 році статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку ФГ "Самара"; скасувати довідку Новомосковської ОДПІ № 23601/10/15-348 від 09.11.2011 про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку ФГ "Самара".
4.12. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 у справі № 2а/0470/4313/12 у задоволенні адміністративного позову прокурора було відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що у ФГ "Самара" на момент отримання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2011 рік у користуванні перебувало 50 га сільськогосподарських угідь, які є об`єктом оподаткування, оскільки спірні земельні ділянки використовувались не гр. ОСОБА_1, а ФГ "Самара" як юридичною особою.
4.13. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.03.2014 у справі № 183/8718/13-ц визнано за ОСОБА_2 право засновника ФГ "Самара" в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_1
4.14. Спір виник у зв`язку з тим, що згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.04.2019 власником спірних земельних ділянок є Новомосковська РДА, тому, на думку позивача, у нього відсутня реальна можливість одержати новий документ зразка 1996(99) року, що посвідчує факт постійного користування землею фермерським господарством, а визнання за позивачем у судовому порядку права постійного користування, за твердженням позивача, надасть йому можливість звернутися до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з заявою про реєстрацію права користування земельними ділянками площею 34,3 га і 18,69 га за ФГ "Самара".
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
5.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 (у складі колегії суддів: Багай Н. О. - доповідач, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Самара" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2019 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні 05.12.2019.
Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2019 зупинено провадження у справі № 904/1486/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/989/18.
Великою палатою Верховного Суду 23.06.2019 ухвалено постанову у справі № 922/989/18, яка була оприлюднена 20.07.2020.
12.08.2020 від Фермерського господарства "Самара" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 904/1486/19.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2020 (у складі колегії суддів: Багай Н. О. - доповідач, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Самара" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2019 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні 03.09.2020.
5.3. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення не неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга може бути задоволена частково з таких підстав.
5.4. Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про визнання права постійного користування земельними ділянками за ФГ "Самара".
5.5. Згідно з частиною 1 статті 51 Земельного кодексу Української РСР (у редакції Закону від 13.03.1991, на момент створення ФГ Саєнко М. М., яке у подальшому змінило назву на ФГ "Самара") громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
Відповідно до положення статті 6 Земельного кодексу Української РСР (у редакції Закону від 13.03.1991, на момент виділення земельної ділянки у розмірі 34,3 га ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства), у довічне успадковуване володіння земля надавалася громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства).
У 1992 році в Україні відбулася земельна реформа, в результаті якої Земельним кодексом України у редакції від 13.03.1992 не передбачалося такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 № 2200 "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" громадяни, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.
Зокрема, статтею 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 05.05.1993, на момент оформлення земельних ділянок ОСОБА_1 ) передбачалося, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Подібний правовий висновок щодо правового режиму земельних ділянок, виділених громадянам України у 90-х роках для ведення селянського (фермерського) господарства, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.
5.6. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Фермерське господарство (у будь-якій його формі) створюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.
Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.
Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).
Таким чином, на момент надання та оформлення земельних ділянок ОСОБА_1 (1996 рік), земельні ділянки на праві постійного користування надавалися ОСОБА_1 не як громадянину, а як спеціальному суб`єкту - голові створеного фермерського господарства.