ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 906/1023/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Случ О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гладуна Сергія Михайловича
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 (судді Бучинська Г.Б., Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.)
у справі № 906/1023/19
за позовом Північного офісу Держаудитслужби
до:
1) Фізичної особи-підприємця Гладуна Сергія Михайловича;
2) Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради
про стягнення 196 419, 19 грн,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.01.2020 позов Північного офісу Держаудитслужби задоволено; стягнуто солідарно з Фізичної особи підприємця Гладуна Сергiя Михайловича та з КП "Управління автомобiльних шляхiв" Житомирської міської ради на користь Житомирської міської об`єднаної територіальної громади у дохід місцевого бюджету 196 419,19 грн сплачених бюджетних коштів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачі оскаржили його до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Гладуна С.М. залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, а саме, для надання доказів сплати судового збору.
Водночас апеляційне провадження за скаргою іншого відповідача - КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради - ухвалою від 10.03.2020 відкрито, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 апеляційну скаргу КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2020 без змін.
У вказаній постанові суд зазначив, що на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", строки застосовані ухвалою від 10.03.2020 до ФОП Гладуна С.М. в частині усунення недоліків апеляційної скарги продовжено на строк дії карантину.
14.05.2020 на виконання вимог ухвали від 10.03.2020 у даній справі від Фізичної особи підприємця Гладуна С.М. надійшло клопотання про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, до якого додано докази сплати судового збору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 Гладуну С.М. відмовлено у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на підставі частини 5 статті 272 ГПК України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Гладун С.М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та передати справу до апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги по суті.
В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а також на помилковість висновку суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за його скаргою, поданою до ухвалення судом постанови у даній справі.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржену ухвалу апеляційного суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як свідчить зміст оскаржуваної ухвали, вирішуючи питання щодо наявності або відсутності підстав для прийняття апеляційної скарги до провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку відсутні норми ГПК України, які передбачають повноваження суду та порядок здійснення судочинства у випадках, коли усунення недоліків апеляційної скарги відбулось в межах строку, продовженого на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", однак вже після закінчення апеляційного розгляду та ухвалення постанови за скаргою іншої сторони.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що в такому випадку слід керуватись положеннями пунктів 10, 11 статті 11 ГПК України, якими передбачена можливість застосування судом закону, що регулює подібні відносини (аналогію закону), а саме, статті 272 ГПК України щодо порядку розгляду апеляційної скарги, яка надійшла після закінчення апеляційного провадження.
Відповідно до цієї статті, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (частина 5 статті 272 ГПК України).
Дійшовши висновку, що наведені в апеляційній скарзі обставини вже були предметом дослідження під час розгляду апеляційної скарги КП "Управління автомобільних шляхів" у даній справі, суд апеляційної інстанції, керуючись аналогією закону, відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гладуна Сергія Михайловича на підставі частини 5 статті 272 ГПК України.
Однак колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковим висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для застосування правил статті 272 ГПК України до апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Гладуна Сергія Михайловича, з огляду на таке.
В статті 1 ГПК України закріплено, що юрисдикцію та повноваження господарських судів, а також порядок здійснення судочинства у господарських судах визначає Господарський процесуальний кодекс України.
За приписами пунктів 1, 8 частини 3 статті 2 ГПК України, до основних засад (принципів) господарського судочинства належать, зокрема, верховенство права та забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується (частина 1 статті 4 ГПК України); стаття 17 ГПК України передбачає право на перегляд справи та оскарження судового рішення; стаття 254 ГПК України прямо встановлює апеляційного оскарження.
Частина 2 статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України, статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частина 10 статті 11 ГПК України передбачає, що у випадку, коли спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (частина 11 вказаної статті).
Таким чином можливість застосування судом аналогії закону та аналогії права допускається у випадку неврегульованості спірних правовідносин; подібності таких неврегульованих правовідносин до інших правовідносин, які мають законодавче врегулювання; з урахуванням припису щодо не допущення відмови у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.