ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/978/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Пількова К.М., Краснова Є.В.,
секретар судового засідання Ліхошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії "Адміністрація морських портів України"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 (колегія суддів у складі: Лавриеннко Л.В. - головуючий, Аленін О.Ю., Мишкіна М.А.)
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії "Адміністрація морських портів України"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос УА",
2. Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області,
3. Державної фіскальної служби України,
про солідарне відшкодування збитків
за участю:
позивача: Орєшкова Н.В. (самопредстаництво)
відповідача-1: Гершман Л.В. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії "Адміністрація морських портів України" (далі - позивач, ДП "АМП України") просило стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос УА" (далі - відповідач-1, Товариство), Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач-2, ГУ ДФС у Донецькій області), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-3, ДФС України) збитки в розмірі 9 016 666,67 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із не реєстрацією відповідачем-1 податкової накладної в Єдиному реєстрі як постачальника товарів та послуг, а також у зв`язку з протиправними діями відповідачів-2 та -3 щодо відмови в реєстрації, позивач позбавився можливості внести заявлену в позові суму ПДВ до складу податкового кредиту і зменшити свої податкові зобов`язання на цю суму.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.01.2019 (суддя Літвінова С.В.) позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ГУ ДФС у Донецькій області та ДФС України збитки в розмірі 9 016 666,67 грн, в частині позовних вимог до Товариства відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що у діях Товариства відсутня вина, оскільки воно намагалось здійснити реєстрацію накладної, а бездіяльність ГУ ДФС у Донецькій області та ДФС України щодо відмови у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі судовим рішенням у справі Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2016 у справі №805/4620/15-а визнана незаконною.
2.2. Оскарженою у касаційному порядку постановою Південно-західного господарського суду від 03.06.2020 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову, провадження в цій частині закрито. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що ДФС України у спірних правовідносинах здійснює публічно-владні управлінські повноваження, заявлена до стягнення сума збитків є сумою податку на додану вартість, а тому заявлена вимога є за своєю суттю вимогою вирішити публічно-правовий спір, тому вказаний спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
3. Короткий зміст вимог і підстав касаційного оскарження
3.1. Позивач в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
3.2. Скарга мотивована тим, що апеляційним судом невірно було застосовано норми права, зокрема, статей 22, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, пункту 21.3 статті 21, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 Податкового кодексу України, а також порушено норми процесуального права, і зокрема, статей 5, 21 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 2, 7, 13-15, 20, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки не враховано висновки щодо їх застосування, викладені у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах; крім цього, скаржник вказує на те, що практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є різною, і відсутній єдиний підхід до визначення юрисдикції справ про стягнення збитків з органу державної влади.
3.2. ТОВ "Лігос УА" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило в частині вимог до нього рішення та постанову залишити без змін, посилаючись на те, що в апеляційному суді рішення суду першої інстанції не переглядалось, тому і в касаційній інстанції рішення в частині відмови у позові до відповідача-1 не може бути предметом перегляду.
3.3. ГУ ДФС у Донецькій області також подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити без змін постанову апеляційного суду. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та законність і обґрунтованість постанови апеляційного суду.
4. Мотивувальна частина
4.1. Як встановлено судами, 25.06.2015 між ДП "АМП України" та ТОВ "Лігос УА" укладено договір № 653-В-ОДФ-15.
За умовами цього договору ДП "АМП України" доручило Товариству до проектної документації та умов Договору виконання робіт на будівництво об`єкту: ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Будівництво об`єкту" "Причал № 1-з для генеральних вантажів на Андросівському молу зі сполученнями ДП "Одеський морський торговельний порт". Комплекс завершальних робіт за відкоригованим робочим проектом, зазначені в Технічних вимогах в обсязі договірної ціни у порядку та на умовах, визначених Договором, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі роботи.
Ціна цього договору становить 210 669 926,21 грн без ПДВ, крім того, сума ПДВ 42 133 985,24 грн, всього ціна договору з ПДВ складає 252 803 911,45 грн (п. 3.1 договору).
Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 30 відсотків від ціни цього договору, що складає 63 200 977,86 грн, без ПДВ 12 640 195,57 грн, в т. ч. з ПДВ 75 841 173,43 грн, протягом 15 банківських днів з дати набрання чинності цим Договором на підставі отриманого замовником оригіналу належним чином оформленого рахунку від виконавця (п. 4.1 договору).
Права та обов`язки сторін визначено у розділі 6 договору.
Підпунктом 6.3.3. договору, серед інших обов`язків, передбачено обов`язок виконавця здійснювати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів, але не пізніше 180 календарного дня з дня виникнення податкових зобов`язань виконавця, за формою та в порядку, визначеними чинним законодавством.
Відповідно до п.13.6 договору у випадку невиконання виконавцем зобов`язань з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дня виникнення податкових зобов`язань учасника/виконавця, визначеного відповідно до ст. 187 Податкового кодексу України, за формою та в порядку, визначеними чинним законодавством, виконавець за власні кошти компенсує замовнику суму податку на додану вартість, зазначену в такій податковій накладній, та/або витрати, пов`язані зі сплатою штрафних санкцій і пені, нарахованих податковим органом.
Платіжним дорученням від 11.08.2015 № 1336 ДП "АМП України" перерахувало Товариству кошти в сумі 54 100 000 грн.
На виконання умов договору Товариством була складена податкова накладна від 11.08.2015. №1 на суму 54 100 000 грн, в т. ч. ПДВ в сумі 9 016 666,67 грн.
Згідно квитанції від 01.09.2015. № 1 Товариством до Державної податкової служби України було направлено в електронному вигляді податкову накладну від 11.08.2015 № 1 для її реєстрації. Зазначено податкова накладна надійшла до центрального рівня Державної податкової служби України 01.09.2015 о 13:58:27. Документ не прийнято.
4.2. У зв`язку з тим, що податкову накладну від 11.08.2015 № 1 не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних Товариство звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України та Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому (з урахуванням уточнень позовних вимог) просило: визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 11.08.2015 № 1 на суму 9 016 666,67 грн; вважати податкову накладну від 11.08.2015 № 1 на суму 9 016 666,67 грн, виписану Товариством, прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних - 01.09.2015.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 у справі №805/4620/15-а адміністративний позов ТОВ "Лігас УА" задоволено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 у справі №805/4620/15-а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 12.03.2020 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 у цій справі залишено без змін.
4.3. 20.05.2019 ДП "АМП України" звернулось до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ та Лівобережного відділу Державної виконавчої служби міста Маріуполь з листами - запитами № 821/19-01-06/вих./19 та № 822/19-01-06/вих./19 щодо звернення ТОВ "Лігос УА" до відповідних органів державної виконавчої служби з виконавчими листами про примусове виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015 у справі № 805/4620/15-а.
Листами від 30.05.2019 № 15.1-57/7272 (Лівобережний ВДВС м. Маріуполь) та від 20.06.2019 № 541/19/ОВ (Шевченківський районний ВДВС м. Київ) позивача повідомлено, що ТОВ "Лігос УА" з виконавчими листами про примусове виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2015. у справі №805/4620/15-а не зверталось.
Наведені обставини зумовили звернення ДП "АМП України" з позовом до ТОВ "Лігос УА", Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (правонаступник Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України) та Державної фіскальної служби України про солідарне стягнення збитків в сумі 9 016 666,67 грн.
4.4. Відповідно до статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статті 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України (ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч.1). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2).
Згідно статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч.1).
За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу, визначені у статтях 1173, 1174 ЦК України, за змістом яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи посадовою особою відповідного органу при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статті 1173 і 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом до суду про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Положеннями статті 1173 ЦК України регулюються відносини з відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, тобто встановлюється цивільно-правова відповідальність органу влади незалежно від сфери публічно-правових відносин.