У Х В А Л А
9 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 452/926/16-ц
Провадження № 14-127цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року, додаткове рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року і
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до Самбірського міськрайонного суду Львівської області із зазначеним позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованість за договором кредиту від 16 травня 2011 року № 606АІ10110516001 в сумі 234 495,47 грн, а також судові витрати по справі.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 кредитного договору від 16 травня 2011 року № 606АІ10110516001 відповідачу було надано у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти. Відповідно до пункту 1.1 цього договору надання кредиту здійснювалось одним траншем у сумі 107 950,00 грн зі сплатою 17 відсотків річних на перший річний період, а на наступні передбачалась плаваюча ставка. Відповідно до пункту 1.2 договору кредит надавався відповідачу для оплати придбаного автомобіля марки "SSANG YONG KYRON M200XDI", 2011 року випуску, чорного кольору.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір застави від 16 травня 2011 року № 606АІ10110516001-ЗАС, за умовами якого він передав у заставу вищезгаданий автомобіль марки "SSANG YONG KYRON M200XDI". Також 16 травня 2011 року ОСОБА_2 надала згоду на укладання кредитного договору своєму чоловікові ОСОБА_1 .
Позичальник на порушення умов договору протягом тривалого часу не здійснював погашення процентів за користування кредитом у встановлені терміни, в результаті чого станом на 2 лютого 2016 року у нього виникла заборгованість в розмірі 234 495,47 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 88 673,20 грн, сума заборгованості за відсотками - 69 201,30 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 23 565,60 грн, пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 28 382,34 грн, розмір інфляційних втрат за кредитом - 15 690,32 грн, розмір інфляційних втрат за відсотками - 8 982,70 грн.
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором про надання кредиту від 16 травня 2011 року № 606АІ10110516001 у сумі 234 495,47 грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 3 517,43 грн.
Додатковим рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2018 року ухвалено, що заборгованість за договором про надання кредиту від 16 травня 2011 року № 606АІ10110516001 у сумі 234 495,47 грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 3 517,43 грн підлягають стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" солідарно.
Рішення суду мотивоване тим, що в результаті придбання в інтересах сім`ї за кредитні кошти спірного автомобіля у цієї сім`ї виникло зобов`язання у вигляді повернення кредитних коштів, яке подружжя повинно виконати як солідарні боржники. Спільні борги подружжя ще не були предметом поділу між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, доказів про це у матеріалах справи немає, предметом поділу між ними у справі № 452/1174/15-ц був лише автомобіль марки "SSANG YONG KYRON M200XDI".
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року та додаткове рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2018 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за договором про надання кредиту від 16 травня 2011 року № 606АІ10110516001 змінені: зменшено суму, яка підлягає до солідарного стягнення, з 234 495,47 грн до 225 959,20 грн, а в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судових витрат - скасовані та в цій частині ухвалено нову постанову, якою стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" по 1 758,72 грн з кожного судових витрат по справі.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2016 року по справі № 452/1174/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 та визнано за нею, а також за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки "SSANG YONG KYRON M200XDI" за кожним з них як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Цим же рішенням встановлено, що автомобілем користується ОСОБА_2 За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що в результаті придбання в інтересах сім`ї за кредитні кошти спірного автомобіля у цієї сім`ї виникло зобов`язання у вигляді повернення кредитних коштів, яке подружжя повинно виконати як солідарні боржники. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що пеня за несвоєчасне повернення кредиту банком нарахована за період починаючи з 1 лютого 2015 року. В той же час банк із цим позовом до суду звернувся лише 30 березня 2016 року, а тому суд мав задовольнити позовну вимогу про стягнення з відповідачів пені лише за період починаючи з 30 березня 2015 року.
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року, додаткове рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що на забезпечення виконання спірного кредитного договору між ОСОБА_2 та ПАТ "Укрсоцбанк" укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалася нести солідарну відповідальність з ОСОБА_1, проте рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 8 травня 2015 року поруку припинено. Банк не має права звертатися з вимогою про врахування боргів подружжя при поділі майна, оскільки правом на звернення до суду із позовом про поділ майна та врахування боргів наділені лише особи, які перебували у шлюбі.
Суди попередньої інстанції не врахували, що за рахунок кредитних коштів було оплачено лише Ѕ частину вартості автомобіля, іншу Ѕ частину вартості ОСОБА_2 оплатила за рахунок особистих коштів. Суди першої та апеляційної інстанцій не здійснили посилання на матеріальне законодавство щодо причин стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, який укладений ОСОБА_1 та позивачем. Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги його заяву про застосування позовної давності.
У лютому 2019 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що кошти за договором позики від 16 травня 2011 року № 606АІ10110516001 були використані в інтересах сім`ї, а саме для придбання автомобіля, який був визнаний спільною власністю подружжя, що встановлено рішенням Самбірського міськрайонного суду від 28 січня 2016 року, і такий договір позики створює обов`язок для ОСОБА_2 як подружжя щодо солідарного повернення позичених коштів.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2018 року відкрите касаційне провадження у справі, а ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 серпня 2020 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно із частиною четвертою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 серпня 2020 року мотивована тим, що у пункті 52 постанови від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) Велика Палата Верховного Суду вважає слушними доводи Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в ухвалі від 13 листопада 2019 року щодо змісту статті 541 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України), який свідчить про те, що солідарне зобов`язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто солідарні зобов`язання виникають лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства.
Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у пункті 61 цієї постанови дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.
Отже, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про солідарне стягнення заборгованості за нотаріально посвідченим договором позики, укладеним в інтересах сімʼї за згодою другого з подружжя.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) з огляду на таке.
Тлумачення частини четвертої статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України) свідчить, що вказана норма СК України хоча й містить положення про виникнення обов`язків у другого з подружжя, однак не кваліфікує ці обов`язки як солідарні, а тому до відносин щодо зобов`язань подружжя повинні застосовуватись приписи статті 540 ЦК України про часткові зобов`язання, а не правила статті 541 ЦК України про солідарні зобов`язання. Тобто статтею 540 ЦК України встановлена презумпція, за якою будь-які зобов`язання із множинністю осіб є частковими, причому з рівністю розміру часток, крім випадків, коли згідно зі статтею 541 ЦК України вони вважаються солідарними. Системне тлумачення статей 61, 65, 73 СК України дає підстави зробити висновок, що за спільними зобов`язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм спільним майном, але така відповідальність не є солідарною.
Також колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на обґрунтування підстав для відступу від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19), зазначила, що протягом тривалого часу значна частина юридичної спільноти по-іншому тлумачила положення сімейного законодавства, вважаючи, що таке не передбачає солідарної відповідальності подружжя, про що свідчить величезна кількість договорів поруки, укладених з одним із подружжя під час видачі кредитів іншому.
Однак Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на її розгляд за частиною четвертою статті 403 ЦПК України з огляду на таке.
За положеннями статей 37 та 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права. При цьому відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові Великої Палати Верховного Суду має міститися вказівка про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася палата, що передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.