П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 826/4164/16
Провадження № 11-761апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції"Волощука Ігоря Григоровича (далі - уповноважена особа Фонду, Фонд та Банк відповідно), Фонду про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року (суддя Федорчук А. Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року (судді Пилипенко О. Є., Глущенко Я. Б., Шелест С. Б.),
УСТАНОВИЛА:
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати наказ уповноваженої особи Фонду від 13 листопада 2015 року № 56/1-ОС про визнання нікчемним правочину від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням у сумі 197 500 грн з поточного рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 у Банку на її поточний рахунок № НОМЕР_2 у Банку;
- зобов`язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про неї як вкладника Банку, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського рахунку від 4 вересня 2015 року № 26399980/11/Деп;
- зобов`язати Фонд включити передану уповноваженою особою Фонду інформацію щодо позивачки до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду;
- зобов`язати Фонд здійснити відшкодування позивачці за вкладом згідно з договором банківського рахунку від 4 вересня 2015 року № 26399980/11/Деп за рахунок Фонду.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що уповноважена особа безпідставно не включила позивачку до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, адже, на думку позивачки, наказ уповноваженої особи Фонду від 13 листопада 2015 року № 56/1-ОС про визнання нікчемним правочину від 17 вересня 2015 року видано всупереч вимогам Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI).
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 19 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував наказ уповноваженої особи Фонду від 13 листопада 2015 року № 56/1-ОС про визнання нікчемним правочину від 17 вересня 2015 року; зобов`язав уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника Банку, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору № 26399980/11/Деп банківського рахунку фізичної особи від 4 вересня 2015 року. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що уповноваженою особою не доведено наявності визначених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, які б свідчили про нікчемність укладеного правочину позивачки з Банком, а тому не доведено й наявності законних підстав для невключення позивачки до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, уповноважена особа Фонду в касаційній скарзі зазначила, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення помилкових судових рішень.
На думку скаржника, своїми діями ОСОБА_2 здійснив штучне розподілення коштів, які знаходилися на його поточному рахунку, шляхом перерахування їх фізичним особам, у тому числі й позивачці, у результаті чого збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням Банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Отже, з підстави, передбаченої пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, у зв`язку з нікчемністю правочину (операції) щодо перерахування коштів з поточного рахунку ОСОБА_2 на поточний рахунок ОСОБА_1 в уповноваженої особи Фонду не було жодних законних підстав для внесення позивачки до Загального реєстру вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Скаржник також зазначив, що цей спір належить до категорії справ щодо банків, які знаходяться на стадії ліквідації, а тому не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
У зв`язку з викладеним уповноважена особа Фонду просить скасувати оскаржувані судові рішення, а провадження у справі закрити.
ОСОБА_1 заперечує проти касаційної скарги уповноваженої особи Фонду, вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, натомість суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права, дійшли правильних висновків про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та поширення на цей спір юрисдикції адміністративного судочинства.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як установили суди попередніх інстанцій, між позивачкою та Банком укладено договір банківського рахунку фізичної особи від 04.09.2015 № 26399980/11/Деп., відповідно до умов якого Банк відкриває позивачці поточний рахунок у національній та/або іноземній валюті та здійснює його розрахункове та касове обслуговування.
8 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 передав позивачці грошові кошти в розмірі 197 500,00 грн. Пунктом 3.2 цього договору передбачено, що позика надається шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивачки.
Кошти в розмірі 197 500,00 грн на рахунок позивачки надійшли з рахунку ОСОБА_2 17 вересня 2015 року.
На підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 17 вересня 2015 року № 613 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 172 "Про запровадження тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "Банк "Національні інвестиції" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Згідно із цим рішенням у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці - з 18 вересня до 17 грудня 2015 року, призначено уповноважену особу Фонду.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 1 грудня 2015 року № 853 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 2 грудня 2015 року № 214 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Згідно із цим рішенням розпочато процедуру ліквідації Банку, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку, визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону № 4452-VI, начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку І. Г. на два роки - з 3 грудня 2015 року до 2 грудня 2017 року включно.
Під час здійснення тимчасової адміністрації уповноваженою особою Фонду направлено позивачці повідомлення від 2 грудня 2015 року № 4787/03 про нікчемність правочину, у якому зазначено, що наказом уповноваженої особи Фонду від 13 листопада 2015 року № 56/1-ос "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)" визнано нікчемним правочин від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів у сумі 197 500,00 грн з поточного рахунку ОСОБА_2 на поточний рахунок ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
У зв`язку з наведеним позивачку не включено до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
ОСОБА_1 , у зв`язку з виданням оскаржуваного наказу щодо нікчемності правочину, вважаючи невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, такою, що суперечить вимогам Закону № 4452-VI та порушує її право на отримання гарантованої суми вкладу, звернулася до суду із цим позовом.
Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули цей спір як публічно-правовий, проте уповноважена особа Фонду зазначила, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи, зокрема, про зобов`язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивачки як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
На підставі частин першої та другої статті 6 зазначеного Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки про те, що Фонд у цих відносинах є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстру відшкодувань вкладникам, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника.
Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки.
Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно Фонд.
Так, за змістом частин першої та другої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Нормами статті 27 Закону № 4452-VI встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:
- уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;
- уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
- виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
- уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
Отже, отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду відбувається без участі банку-боржника.
Саме тому на банки не поширюється дія Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що встановлено частиною восьмою статті 36 Закону № 4452-VI.
Таким чином, немає підстав вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, складаються за участю банку. Ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування коштів вкладникам.
Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, гарантованого державою, є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону № 4452-VI), тому його не можна вважати спором у зв`язку з процесом ліквідації банку, як і спором між банком і вкладником.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що на ці правовідносини не розповсюджуються норми Господарського та Цивільного процесуальних кодексів України.
При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що Фонд як юридична особа публічного права виконує спеціальну функцію у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, та затвердження реєстру відшкодувань вкладникам за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 (провадження № 11-126апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 (провадження № 11-409апп18) та від 30 січня 2019 року у справі № 820/4270/16 (провадження № 11-1351апп18).
Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при вирішенні ними спору щодо існування на час виникнення спірних правовідносин передумов для невключення позивачки до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та щодо обов`язку уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вкладником згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Як зазначалося вище, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина друга статті 26 Закону № 4452-VI).
Згідно із частинами першою та другою статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Відповідно до частин першої та третьої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;