П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 826/1898/16
Провадження № 11-759апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" (далі - Фонд, уповноважена особа Фонду, ПАТ "Банк "Національні інвестиції" відповідно) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2017 року (суддя Огурцов О. П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня2017 року(судді Бабенко К. А., Кузьменко В. В., Степанюк А. Г.),
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо невключення його до загального реєстру вкладників ПАТ "Банк "Національні інвестиції", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- зобов`язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо нього як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк "Національні інвестиції" у розмірі 200 тис. грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 24 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року, позов задовольнив:
- визнав протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Банк "Національні інвестиції", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- зобов`язав уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПAT "Банк "Національні інвестиції" у розмірі 200 тис. грн.
- вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним і скасував рішення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів у сумі 201 тис. 600 грн з поточного рахунка № НОМЕР_1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропостачзбут" (далі - ТОВ "Електропостачзбут") на поточний рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_1 з призначенням платежу "Видача безпроцентної фін. допомоги ОСОБА_1 за дог. № 4 /9ФД2 від 3 вересня 2015 року, без ПДВ", яке оформлене наказом від 13 листопада 2015 року № 56/1-ос та додатком 1 до наказу.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем необґрунтовано обмежено право ОСОБА_1 на отримання коштів за вкладом за рахунок Фонду, оскільки уповноваженою особою Фонду не надано доказів встановлення нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що зазначені в частині третій статті 38 Закону України від 23 лютого 2002 року
№ 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду; далі - Закон № 4452-VI), чи доказів, які б свідчили, що укладений позивачем правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Крім того, суд звернув увагу, що уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, а загальний реєстр вкладників складає Фонд на підставі інформації, наявної у переліку, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що позивачем помилково в позовній вимозі про визнання протиправною бездіяльності відповідача зазначено "загальний реєстр вкладників" замість "перелік вкладників".
Разом з тим суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним і скасував рішення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів у сумі 201 тис. 600 грн з поточного рахунка ТОВ "Електропостачзбут" на поточний рахунок ОСОБА_1 з призначенням платежу "Видача безпроцентної фін. допомоги ОСОБА_1 за дог. № 4/9ФД2 від 3 вересня 2015 року, без ПДВ", яке оформлене наказом від 13 листопада 2015 року № 56/1-ос та додатком 1 до нього.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, уповноважена особа Фонду подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі, оскільки вважає, що категорія справ щодо банків, які знаходяться в стадії ліквідації, не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження у цій справі підлягає закриттю в порядку статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
ОСОБА_1 у запереченні на касаційну скаргу заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що суди попередніхінстанцій ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просить касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 липня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, оскільки уповноважена особа Фонду оскаржує рішення суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши в установлених статтею 341 КАС межахнаведені в касаційній скарзі та запереченні на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як установили суди попередніх інстанцій, між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" (банк) та ОСОБА_1 (клієнт) 4 вересня 2015 року укладено договір банківського рахунка фізичної особи № 26271980/11/Т.
На зазначений поточний рахунок ОСОБА_2 17 вересня 2015 року ТОВ "Електропостачзбут" перерахувало кошти у сумі 201 тис. 600 грн, призначення платежу "Видача безпроцентної фін. допомоги ОСОБА_1 за дог. № 4/9ФД2 від 3 вересня 2015 року, без ПДВ", що підтверджується випискою з особового рахунка № НОМЕР_2 .
15 вересня 2015 року Правлінням Національного банку України (далі - НБУ) прийнято постанову № 607/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії проблемних".
Постановою Правління НБУ від 17 вересня 2015 року № 613 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії неплатоспроможних" зазначений банк віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 вересня 2015 року № 172 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Національні інвестиції" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці - з 18 вересня по 17 грудня 2015 року (включно).
Постановою Правління НБУ від 1 грудня 2015 року № 853 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Банк "Національні інвестиції".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 2 грудня 2015 року № 214 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та делегування повноважень ліквідатора Банку" розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Національні інвестиції" з 3 грудня 2015 року по 2 грудня 2017 року та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощуку І. Г. на два роки у вказаний період.
2 грудня 2015 року уповноважена особа Фонду повідомила ОСОБА_1, що згідно з пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочин від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням у сумі
201 тис. 600 грн з поточного рахунка, відкритого в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" на ім`я ТОВ "Електропостачзбут" № НОМЕР_1, на його поточний рахунок № НОМЕР_2 є нікчемним.
Не погоджуючись із такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав з цим позовом.
Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули цей спір як публічно-правовий, проте уповноважена особа Фонду зазначила, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язане з процесуальним законодавством.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду і визначення яких залежить від з`ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов`язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.
Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Статтею 6 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) установлено право на судовий захист і зазначено, що кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
За змістом пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб`єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Частинами першою та другою статті 17 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 КАС у чинній редакції, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Законом № 4452-VI установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначні цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.
Крім того, відповідно до статті 6 Закону № 4452-VI Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
За змістом пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки про те, що Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС.
Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки.
Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно Фонд.
Так, згідно із частинами першою та другою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Нормами статті 27 Закону № 4452-VI встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:
- уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;
- уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
- виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
- уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
Отже, правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника.
Саме тому в частині восьмій статті 36 Закону № 4452-VI зазначено, що дія Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-ХІІ) на банки не поширюється.
Таким чином, немає підстав вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються за участю банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого державою відшкодування вкладникам.
Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону № 4452-VI), тому його не можна вважати спором у зв`язку з процесом ліквідації банку.
Частиною другою статті 6 Конституції України визначено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
З огляду на зазначені норми матеріального та процесуального права перевірка законності дій (бездіяльності) та рішень посадової особи Фонду щодо виконання покладених на неї владних управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави не регулюється нормами Закону № 2343-ХІІ відповідно до прямого припису частини восьмої статті 36 Закону № 4452-VI, який є спеціальним щодо таких правовідносин, а тому підстав для розгляду цієї справи в порядку цивільного (господарського) судочинства немає.
Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Саме така позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 6 червня та 13 червня 2018 року у справах № 813/6392/15 № 820/12122/15 відповідно.
Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору стосовно визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи щодо невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та подання уповноваженою особою до Фонду додаткової інформації про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не включив його до переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за його банківським вкладом (депозитом) у ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за рахунокФонду.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вкладником згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Як зазначалося вище, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина друга статті 26 Закону № 4452-VI).
Згідно із частинами першою та другою статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Відповідно до частин першої та третьої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.