У Х В А Л А
08 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/3006/17
Провадження № 12-66звг20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В.,
Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
перевірила заяву Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про перегляд за виключними обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду
від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" (далі - ТОВ "Укркава") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління (далі - Банк) про визнання виконавчого напису, вчиненого 09 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем (далі - нотаріус), таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18 липня 2018 року, позов задоволено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вказав на те, що письмового повідомлення з відміткою ТОВ "Укркава" про отримання вимоги Банку від 07 липня 2017 року (лист № 28/01-3/17/10602) або письмового повідомлення з відміткою поштового відділення зв`язку про відправлення цієї вимоги на адресу ТОВ "Укркава", зазначену в іпотечному договорі, Банк разом із заявою про вчинення виконавчого напису нотаріусу не надав.
Натомість суди дійшли висновків про те, що Банк набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки у травні 2016 року, тому з урахуванням положень пункту 6.2 іпотечного договору Банк обрав один зі способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя - за рішенням суду, про що свідчить його звернення до господарського суду з відповідним позовом.
Таким чином, звернувшись до нотаріуса у листопаді 2017 року, Банк порушив правила звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.
Також апеляційний суд зазначив, що з дня виникнення у Банку вимоги за кредитним договором минуло більше одного року, а тому строк для вчинення виконавчого напису вважається пропущеним. Суд не взяв до уваги посилання Банку на збільшення сторонами в іпотечному договорі позовної давності до 10 років з огляду на те, що встановлений статтею 88 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат" (далі - Закон № 3425-XII) строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису має іншу правову природу, ніж позовна давність.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року рішення Господарського суду Одеської області від 29 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 липня 2018 року у справі № 916/3006/17 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Укркава" відмовлено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року зазначено, що стаття 88 Закону № 3425-XII) містить різні строки для звернення до нотаріуса: три роки - у відносинах за участю громадян, і один рік - для відносин за участю підприємств, установ і організацій.
Нормативно визначені відмінні строки для фізичних осіб-кредиторів і юридичних осіб-кредиторів щодо звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису стосовно майна юридичних осіб-боржників є відмінністю у поводженні з цими кредиторами в аналогічних ситуаціях. Така відмінність у світлі умов сьогодення без об`єктивного та розумного обґрунтування створює для юридичних осіб-кредиторів нерівні у порівнянні з фізичними особами-кредиторами умови у правовідносинах з юридичними особами-боржниками щодо реалізації права на мирне володіння майном. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що встановлення для юридичної особи-кредитора у порівнянні з фізичною особою-кредитором меншого строку для звернення до нотаріуса для вчинення ним виконавчого напису стосовно майна юридичних осіб-боржників є дискримінацією юридичної особи-кредитора за ознакою її статусу (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року).
Водночас, нормативно визначені відмінні строки для фізичних осіб-боржників і юридичних осіб-боржників у випадку звернення юридичних осіб-кредиторів до нотаріуса для вчинення виконавчого напису стосовно їх майна є відмінністю у поводженні з цими боржниками в аналогічних ситуаціях. Така відмінність у світлі умов сьогодення без об`єктивного та розумного обґрунтування створює для фізичних осіб-боржників нерівні у порівнянні з юридичними особами-боржниками умови у правовідносинах з юридичними особами-кредиторами щодо реалізації права на мирне володіння майном. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що встановлення для кредитора-юридичної особи більшого строку для звернення до нотаріуса для вчинення ним виконавчого напису стосовно майна фізичної особи-боржника у порівнянні з юридичною особою-боржником є дискримінацією фізичної особи-боржника за ознакою її статусу (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року).
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року зроблено висновок, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону № 3425-XII, безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою Цивільним кодексом України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку (пункт 80 постанови).
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 307/1580/17, щодо застосування положень частини другої статті 88 Закону № 3425-XII, зокрема про те, що ця норма не обмежує трирічним строком нарахування заборгованості, на стягнення якої вчиняється виконавчий напис, за умови встановлення сторонами відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України збільшеної позовної давності для відповідної вимоги, оскільки вважає, що зазначений строк не можна змінити домовленістю сторін (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року).
31 липня 2020 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадний банк України") засобами поштового зв`язку звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.
У своїй заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами АТ "Державний ощадний банк України" просить змінити постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 в мотивувальній її частині шляхом виключення пунктів 38-41 щодо застосування положень частини першої статті 88 Закону № 3425-XII.
Обґрунтовуючи наявність наведеної підстави для перегляду судового рішення, заявник посилається на рішення Конституційного Суду України від 01 липня 2020 року у справі № 3-239/2019 (5444/19) за конституційною скаргою ТОВ "Укркава" щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 88 Закону України "Про нотаріат".
Розглянувши заяву АТ "Державний ощадний банк України" про перегляд за виключними обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 та додані до неї документи, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.