У Х В А Л А
03 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 2-1016/11
Провадження № 14-89звц20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л.,
Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом за виключними обставинами ухвали Верховного Суду України від 19 січня 2011 року, рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 травня 2011 року, ухвали апеляційного суду Полтавської області від 03 жовтня 2011 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада
2011 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави (далі - КЕВ м. Полтави), Державного казначейства України про визнання порушеним права на отримання житлового приміщення та перерахунок коштів і
ВСТАНОВИЛА:
20 травня 2020 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме у зв`язку зі встановленням Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні зазначеної справи судом.
Заяву передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Із заяви вбачається, що 15 липня 2009 року рішенням Київського районного суду м. Полтави позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано порушеним їх право на отримання житла. Зобов`язано Міністерство оборони України перерахувати через Державне казначейство України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку за рахунок і в межах бюджетних асигнувань встановлених на утримання Міністерства оборони України, КЕВ
м. Полтави грошові кошти в розмірі 391 657 грн для придбання житлового приміщення в м. Полтаві з житловою площею не більше 27,30 кв. м та передачі його в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2
05 листопада 2009 року ухвалою апеляційного суду Полтавської області рішення суду першої інстанції залишено без змін.
19 січня 2011 року ухвалою Верховного Суду України зазначені судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
05 травня 2011 року рішенням Київського районного суду м. Полтави, залишеним без змін, ухвалою апеляційного суду Полтавської області від
03 жовтня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано порушеним право ОСОБА_1 та членів його сім`ї: дружини ОСОБА_2 та сина ОСОБА_1 на отримання житлового приміщення. У задоволенні інших вимог відмовлено.
07 листопада 2011 року ухвалою судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду
м. Полтави від 05 травня 2011 року та ухвалуапеляційного суду Полтавської області від 03 жовтня 2011 року.
07 листопада 2013 року рішенням ЄСПЛ у справі "Віннік та інші проти України", яке набрало статусу остаточного, визнано прийнятними скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про що зазначено у Додатку до рішення, за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг, а решту скарг у заявах - неприйнятними.
У Рішенні від 07 листопада 2013 року у справі "Віннік та інші проти України" ЄСПЛ взяв до уваги усталену практику з цього питання висловлену у пунктах 56-58 та 66-70 Рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України". Суд вважав, що у справах, наведених у Додатку, було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, ухвалених на користь заявників. Суд також вважав, що мало місце порушення статті 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням (п.16).
ЄСПЛ постановив: (а) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику (або його/її спадкоємцю), наведених у Додатку; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; (b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Згідно з Додатком до рішення ЄСПЛ під номером 37 зазначена заява № 572/11 від 12 грудня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а у графі "відповідне рішення національного суду" вказано Київський районний суд м. Полтави та дата ухвалення судового рішення - 15/07/2009.
У заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 міститься клопотання про поновлення строку на подання заяви. Клопотання мотивоване тим, що лише
24 квітня 2020 року Міністерство юстиції України направило заявникам автентичний переклад рішення ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі "Віннік та інші проти України". У зв`язку із цим просили визнати поважною причину пропуску строку на подання заяви та поновити цей строк.
15 червня 2020 року заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, а саме - заявники повинні були повідомити, коли вони дізналися або могли дізнатися про набуття рішенням ЄСПЛ статусу остаточного.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали заяву про усунення недоліків, до якої додали повідомлення ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року, фотокопію запиту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України від
25 листопада 2013 року про направлення офіційного перекладу рішення ЄСПЛ та повідомлення про набрання ним статусу остаточного, повідомлення про відкриття виконавчого провадження відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04 грудня 2013 року та фотокопію постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення ЄСПЛ старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби України від
02 грудня 2013 року.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
Також ЦПК України встановлено вимоги щодо строку звернення із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу, - особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не пізніше тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.
До набрання чинності ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, відповідно до пункту 3 частини першої статті 355 ЦПК України у попередній редакції, особа мала право звернутися із заявою про перегляд судових рішень з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
Згідно з частиною другою статті 356 ЦПК України в попередній редакції, чинній на момент розгляду заяви ЄСПЛ, заява про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 цього Кодексу, подавалася не пізніше одного місяця з дня, коли особі, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало або мало стати відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.
Отже, строки звернення із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами цивільним процесуальним законом урегульовано майже ідентично як у його попередній, так і у поточній редакціях.
Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV (далі - Закон № 3477-IV) передбачено порядок сповіщення стягувача про набуття рішенням ЄСПЛ статусу остаточного.
У статті 5 Закону № 3477-IV передбачено, що протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття рішенням статусу остаточного орган представництва надсилає стислий виклад рішення стягувачеві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб`єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою постановлено рішення.
У заяві про виправлення недоліків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили, що у листопаді 2013 року вони отримали повідомлення від ЄСПЛ англійською мовою. Перекладу українською мовою вказаного рішення ЄСПЛ вони не отримували, незважаючи на відповідне звернення до Міністерства юстиції України, надали відповідні докази про таке звернення.
Разом з тим вказали, що у грудні 2013 року отримали повідомлення Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження та постанову про відкриття виконавчого провадження від 02 грудня 2013 року на виконання рішення ЄСПЛ від
07 листопада 2013 року.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами задоволенню не підлягає.
У статті 5 Закону № 3477-IV передбачено направлення стягувачу стислого викладу рішення ЄСПЛ. Ця норма не передбачає обов`язку органу представництва направляти стягувачу переклад рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного.
Щодо перекладу та оприлюднення повного тексту рішення ЄСПЛ частина перша статті 6 Закону № 3477-IV вказує, що такі дії забезпечуються державою з метою виконання заходів загального характеру.
У частині четвертій цієї статті передбачено, що забезпечення суддів опублікованим перекладом повних текстів рішень покладається на державний орган, відповідальний за організаційно-матеріальне забезпечення судів.
Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказали, що у
грудні 2013 року вони були повідомлені про відкриття виконавчого провадження на виконання рішення ЄСПЛ.
У контексті пункту 5 частини першої статті 424 ЦПК України тридцятиденний строк на звернення із заявою про перегляд пов`язується з поінформованістю особи, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, про набуття цим рішенням статусу остаточного.
Очевидно, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були не лише повідомлені про набуття рішенням ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року статусу остаточного, але і достовірно про це обізнані у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження на виконання вказаного рішення, про що були повідомлені у грудні 2013 року.
Із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами звернулися лише 14 травня 2020 року, про що свідчить штамп на поштовому відправленні. Тобто строк на подання заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами порушено більше ніж на шість років.