Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 752/16493/17
провадження № 61-48676св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Національний екологічний центр України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Соловйової Марини Михайлівни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року у складі судді Колдіної О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Волохова Л. А., Сліпченка О. І., Іванової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Соловйової Марини Михайлівни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного екологічного центру України (далі - НЕЦУ) про визнання незаконним та скасування рішення, скасування наказу про звільнення, скасування наказу про оголошення догани, поновлення на роботі.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01 січня 2011 року він працював на посаді виконавчого директора НЕЦУ на підставі контракту із щорічним його переукладенням.
01 січня 2017 року між сторонами був укладений контракт № 1 на підставі якого позивач прийнятий на роботу на посаду виконавчого директора строком до 31 грудня 2017 року.
Відповідно до рішення Ради НЕЦУ, оформленого протоколом від 24 липня 2017 року № 10 позивач підлягає звільненню з посади в зв`язку із завершенням контракту та претензіями до його роботи. При цьому, дія контракту була погоджена сторонами до 31 грудня 2017 року, а не до 30 червня 2017 року, як стверджує відповідач.
Після рішення про звільнення він фактично був допущений до роботи, а тому вважає, що трудові відносини були з ним укладені на невизначений строк.
Разом із тим, зазначає, що наказом відповідача від 25 липня 2017 року № 43 позивача призначено на посаду тимчасово виконуючого обов`язки виконавчого директора НЕЦУ з 03 липня 2017 року, на що він своєї згоди не давав, оскільки роботодавець до цього безперешкодно фактично допустив його до роботи, а тому позивач вважав, що трудові відносини були з ним укладені на невизначений строк.
Крім того, зазначає, що наказом від 25 липня 2017 року № 46 позивачу в якості тимчасово виконуючого обов`язки виконавчого директора НЕЦУ оголошено догану в зв`язку із недбалим виконанням своїх обов`язків.
16 серпня 2017 року НЕЦУ прийнято наказ № 53, яким позивачу оголошено догану в зв`язку із заявами на переговорах з донорами та діями, що призвели до шкоди організації.
18 серпня 2017 року прийнято наказ № 54, яким позивача звільнено з займайної посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків.
Зазначені накази позивач вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки рішення про накладення дисциплінарного стягнення прийнято не уповноваженим органом, безпідставно. При цьому за одне, начебто, порушення одночасно застосовано два дисциплінарних стягнення у вигляді догани і звільнення.
Просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Ради НЕЦУ, оформлене протоколом від 24 липня 2017 року № 10, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади виконавчого директора НЕЦУ ; визнати незаконним та скасувати наказ Голови НЕЦУ від 25 липня 2017 року № 46 "Про оголошення догани т.в.о. виконавчого директора"; визнати протиправним та скасувати наказ Голови НЕЦУ від 16 серпня 2017 року № 53 "Про надання НЕЦУ іміджевої та іншої шкоди заявами та діями виконавчого директора"; визнати протиправним та скасувати наказ Голови НЕЦУ від 18 серпня 2017 року № 54 "Про звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання трудових обов`язків відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України; поновити позивача на посаді виконавчого директора НЕЦУ.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ Голови НЕЦУ від 25 липня 2017 року № 46 "Про оголошення догани т. в. о. виконавчого директора".
Визнано незаконним та скасовано наказ Голови НЕЦУ від 16 серпня 2017 року № 53 "Про завдання НЕЦУ іміджевої та іншої шкоди заявами та діями виконавчого директора".
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани згідно наказу від 25 липня 2017 року накладено поза межами двомісячного строку після його виявлення. Рішення про дане стягнення прийнято не уповноваженим органом (Головою Ради НЕЦУ, а не Радою НЕЦУ), без дотримання порядку застосування дисциплінарних стягнень. При цьому суд зазначив, що дисциплінарне стягнення застосовано до ОСОБА_1 як т.в.о. виконавчого директора НЕЦУ за дії, вчинені ним як виконавчим директором, що не узгоджується з положенням трудового законодавства.
Також суд вказав, що у даному випадку не була дотримана процедура вирішення питання щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідно до наказу від 16 серпня 2017 року № 53. Зазначене рішення хоча і прийнято Головою Ради НЕЦУ на підставі рішень Ради НЕЦУ № № 4, 9, однак будь-яких доказів про те, що від ОСОБА_1 відбирались будь-які пояснення, проводилась відповідна перевірка, суду не надано.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Ради НЕЦУ, оформлене протоколом від 24 липня 2017 року № 10, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади виконавчого директора НЕЦУ та про поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до частини третьої статті 221 КЗпП України суд не може приймати рішення щодо спорів про призначення та звільнення особи, що обіймає виборну посаду керівника громадської організації, оскільки це відноситься до виключної компетенції організації, в якій ця особа працює, і вирішення спору в судовому порядку є втручанням у внутрішню діяльність організації.
Також суд зазначив, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про скасування наказу Голови НЕЦУ від 18 серпня 2017 року № 54 "Про звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання трудових обов`язків відповідно до пункту 3 частини першої статті 30 КЗпП України", оскільки не скасовані у визначений законом спосіб рішення, що стали підставою для його видання.
Не погодившись з цим рішенням суду в частині відмовлення у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У грудні 2018 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Соловйової М. М. через засоби поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить суд оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
24 січня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що між ОСОБА_1 (Працівник) та ВГО НЕЦУ (Роботодавець) 01 січня 2017 року був укладений трудовий контракт зі строком дії з 01 січня 2017 року до 30 червня 2017 року. Про встановлення дати закінчення контракту зазначено в розділі "Термін дії" та містяться відповідні застереження під підписом Голови ВГО НЕЦУ.
Зазначені застереження були внесені до проекту контракту, підготовленого ОСОБА_1 відповідно до рішення Ради НЕЦУ.
Зазначений контракт позивачем не оскаржувався.
У відповідності до умов вказаного контракту ОСОБА_1 в якості працівника наймається на роботу до НЕЦУ на посаду виконавчого директора з метою виконання робіт згідно посадовій інструкції.
24 липня 2017 року Радою НЕЦУ було прийнято рішення, що закріплено в протоколі № 10, про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з завершенням контракту та претензіями до його роботи.
24 липня 2017 року наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади виконавчого директора НЕЦУ не видавався.
На підставі наказу Голови НЕЦУ від 25 липня 2017 року № 43 ОСОБА_1 був призначений на посаду т.в.о. виконавчого директора з 03 липня 2017 року.
Того ж дня, на підставі наказу Голови НАЦУ № 46 т.в.о. виконавчого директора ОСОБА_1 в зв`язку з недбалим виконанням ним своїх посадових обов`язків, як виконавчого директора, зокрема, неякісного підготовкою документів для передачі органам реєстрації за підсумками звітно-виборчої конференції та затримкою реєстрації відокремлених підрозділів НЕЦУ, відповідно до рішення Ради НЕЦУ від 13 квітня 2017 року (протокол № 5) оголошена догана.
16 серпня 2017 року Головою НЕЦУ видано наказ № 53 про завдання НЕЦУ іміджевої та іншої шкоди заявами та діями виконавчого директора, відповідно до якого виконавчому директору НЕЦУ ОСОБА_1 оголошено догану із занесенням відповідного запису в трудову книжку.
18 серпня 2017 року на підставі наказу № 54 Голови НЕЦУ в зв`язку з неналежним виконанням покладених обов`язків, систематичним невиконанням вимог статуту НЕЦУ та наказів керівника, завданням значної шкоди організації ОСОБА_1 звільнено з займаної посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Аналіз змісту касаційної скарги дозволяє дійти висновку, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року в частині визнання незаконними та скасовування наказів Голови НЕЦУ від 25 липня 2017 року № 46 "Про оголошення догани т. в. о. виконавчого директора", від 16 серпня 2017 року № 53 "Про завдання НЕЦУ іміджевої та іншої шкоди заявами та діями виконавчого директора" в касаційному порядкуне оскаржені, а тому у відповідності до положень частини першої статті 400 ЦПК України у вказаній частині касаційному перегляду не підлягають.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.