Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 219/8419/18
провадження № 61-13690св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2019 року у складі судді Погрібної Н. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") про тлумачення змісту договору.
Позов мотивований тим, що 28 січня 2008 року між ним та ПАТ "Укрсоцбанк" було укладено договір кредиту № 45-14/29, згідно якого йому було надано 20 000 доларів США.
Пунктами 2.4 та 2.4.1 кредитного договору передбачено обов`язок позивача сплатити проценти за користування кредитом у валюті кредиту, тобто в іноземній валюті.
Позивач неодноразово звертався до банку із заявами щодо з`ясування за яким курсом долару США має здійснюватися погашення кредиту, оскільки однозначно зі змісту договору це не зрозуміло. Вважає що нарахування повинні проводитися за курсом Національного банку України на момент укладення Договору, тобто на 28 січня 2008 року. Банк на його запити жодної відповіді з цього приводу не надав.
Просив розтлумачити пункти 2.4 та 2.4.1 договору кредиту № 45-14/29 від 28 січня 2008 року таким чином, що за змістом цих положень передбачається, що виконання договірних зобов`язань має здійснюватися в іноземній валюті за курсом Національного банку України на момент укладення Договору, тобто на 28 січня 2008 року.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 12 червня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії про тлумачення змісту договору, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Отже, відсутні будь-які підстави вважати, що пункти 2.4 та 2.4.1 кредитного договору суперечать змісту інших умов договору та такі пункти можуть мати неоднозначне тлумачення. Аналіз змісту кредитного договору свідчить, що правила встановленні статтею 213 ЦК України дозволяють визначити зміст відповідної погодженої сторонами умови щодо порядку проведення розрахунку. Оскільки ці правила дають можливість визначити зміст відповідної умови договору, відповідно потреби застосовувати тлумачення contra proferentem, тобто тлумачення слів договору проти того, хто їх написав, немає.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що порядок нарахування процентів за користування кредитом урегульовано діючим законодавством і не потребує будь- якого тлумачення, у змісті договору кредиту відсутні будь-які формулювання, які б ускладнювали виконання цього договору, оскільки сторони не заперечують обізнаності з умовами договору щодо способу його виконання, а також враховуючи те, що сторони приступили до виконання і тривалий час виконували умови договору без будь- яких заперечень та правильно відмовив у задоволенні позовних вимог у зв`язку із тим, що підстав для тлумачення умов договору немає. Доводи позивача про те, що положення пунктів 2.4 та 2.4.1 Договору не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору щодо порядку проведення розрахунку, що є підставою для тлумачення зазначених пунктів договору, суд належним чином не дослідив питання невизначеності такої істотної умови договору як спосіб виконання договору, є необґрунтованими, оскільки при тлумаченні умов договору суд не має права створювати нові його умови, які відсутні у змісті такого договору, а лише роз`яснює вже існуючі умови. З`ясування судом обставин відповідності чи невідповідності договору вимогам закону, зокрема стосовно визначення сторонами договору його умов, не є предметом судового розгляду в межах вирішення спору про тлумачення змісту правочину за правилами ст. 213 ЦК України. З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що позовні вимоги про тлумачення п.2.4 та 2.4.1 Договору зводяться до зміни умов договору щодо порядку нарахування та сплати процентів за користування кредитом, що не відповідає правилам тлумачення умов договору, тому колегія вважає правильним рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного суду касаційну скаргу, у який просить рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 12 червня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи динаміку зміни курсу валют з моменту введення в обіг національної валюти гривні і її девальвації, існувала можливість передбачення в момент укладення кредитного договору зміни курсу гривні відносно долара США, також існувала можливість отримання кредиту в національній валюті задля уникнення валютних ризиків. Сторони, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Отже відсутні будь-які підстави вважати, що пункти 2.4 та 2.4.1 кредитного договору суперечать змісту інших умов договору та такі пункти можуть мати неоднозначне тлумачення. Суди не застосували практику Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надано.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 219/8419/18, витребувано справу з суду першої інстанції.
У вересні 2019 року матеріали цивільної справи № 219/8419/18 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з огляду на наступне.
Згідно з приписами статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
Відповідно до частин другої-четвертої статті 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьої цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.