ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 826/22614/15
адміністративне провадження № К/9901/35543/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,
учасники справи:
представник відповідача - Кунда А.О.,
розглянув у судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Е100 Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2016 (суддя Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 (судді: Лічевецький І.О. (головуючий), Мацедонська В.Е:, Мельничук В.А.) у справі №826/22614/15.
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Е100 Україна" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.09.2015:
- № 0001242202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) за основним платежем на 1 013 184,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 253 296,00 грн;
- № 0001232202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 5 651 015,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 12 412 754,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що при визначенні суми податку на прибуток контролюючим органом не було враховано витрати, які були понесені Товариством у спірному періоді, що підтверджуються документально, також позивач зазначає, що операції з контрагентами фактично виконані, що підтверджується наявними у позивача первинними документами, натомість посилання контролюючого органу на відсутність реальних правових наслідків є необґрунтованими.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.
4. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що наявність розбіжності в АС "Податковий блок" між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом позивача і його контрагентів не може свідчити про безтоварність господарських операцій та про завищення Товариством податкового кредиту.
Щодо податку на прибуток підприємства суди дійшли висновку, що відповідач всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства. Суд першої інстанції вказав, що відповідачем при проведенні перевірки та визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства безпідставно не було враховано витрати, які були понесенні позивачем у 2012 та 2013 роках у вигляді витрат із придбання товарів (робіт/послуг), витрат на оплату праці, інших витрат тощо, що, відповідно, вплинуло на правильність обрахунку розміру податку на прибуток підприємства, який підлягає сплаті позивачем у вказаному періоді.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме по собі неподання платником податків декларації з податку на прибуток не може свідчити про заниження ним доходів та як наслідок податку на прибуток, відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності встановлена ст. 120 Податкового кодексу України, якою не передбачено збільшення суми грошових зобов`язань за такі порушення. Крім того суд зазначив, що не дивлячись на те, що ТОВ "Е100 Україна" не подало декларації з податку на прибуток, контролюючий орган не поставив під сумнів правильність формування витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено у судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суму грошового зобов`язання з податку на прибуток та ПДВ, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 351/26-57-22-05/37311364 від 31.08.2015, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Е100 Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог статей 14, 135, 137, 185, 187, 198, 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок на прибуток на 5 651 015,00 грн та ПД на 1 013 184,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що згідно наданим до перевірки облікових регістрів, журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей у 2012-2013 роках ТОВ "Е100 Україна" отримало дохід у загальному розмірі 29 168 870 грн, водночас, податкові декларації з податку на прибуток за 2012-2013 роки позивачем не подавались, що призвело до заниження доходу на зазначену суму. Також, у період з 01.04.2012 по 31.12.2014 позивачем задекларовано 18 768 271,00 грн податкових зобов`язань з податку на додану вартість, проте згідно інформації АС "Податковий блок" між податковими зобов`язаннями ТОВ "Е100 Україна" та податковим кредитом його контрагентів існують розбіжності, що свідчить про те, що позивач декларував безтоварні операції, внаслідок чого занизив податкові зобов`язання на 675 540,00 грн. Так само і відхилення між податковим кредитом позивача та податковими зобов`язаннями його контрагентів, свідчать про завищення податкового кредиту на 337 644,00 грн.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі акту перевірки, за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 ТОВ "Е100 Україна" задекларовано доходи, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, у загальній сумі 395 883 327 грн, з них 369 877,734 грн складають доходи від операційної діяльності, а 26 006 123 грн - інші доходи.
Перевіркою встановлено, що показник "Дохід від операційної діяльності" у загальній сумі 369 877 734 грн. сформовано за рахунок отримання доходів (комісійна винагорода) від надання послуг з організації придбання комітентом товарів та послуг для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів замовників.
Товариством подано до контролюючого органу декларації з податку на прибуток підприємства за такі періоди: півріччя 2012 року, три квартали 2012 року та 2014 рік. При цьому декларації з податку на прибуток за податкові періоди 2012 та 2013 роки до контролюючого органу платником не подавалися, а доходи, відповідно, не декларувалися.
В ході проведення перевірки згідно наданих до перевірки документів та облікових регістрів (договори, контракти, аналізи рахунків 70, 71, журнали-ордери, обліково-сальдові відомості, облікові регістри по рахунку 36 та ін.) встановлено, що доходи за податкові періоди, за які платником не було подано податкові декларації, склали всього 29 168 870 грн, у т.ч. у 2012 році - 5 446 515 грн та у 2013 році - 23 722 355 грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач вказує на порушення, які допущено позивачем, висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток, що було встановлено під час перевірки на підставі документів, що надані позивачем, зазначає, що висновок, який відображено в акті перевірки відносно не встановлення завищення чи заниження витрат, стосується тих витрат, які були відображені у деклараціях, що були подані позивачем (півріччя 2012 року, три квартали 2012 та 2014 рік). Також контролюючий орган вказує на наявність розбіжностей в АС "Податковий блок" між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом позивача та його контрагентів.
9. Товариством надано відзив на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 16.1 статті 16.
Платник податків зобов`язаний:
вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;
подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
10.2. Пункти 44.1, 44.2, 44.3 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
10.3. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.
Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;
10.4. Пункт 135.1 статті 135.
Доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
10.5. Пункт 135.2 статті 135.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
10.6. Пункт 138.1 статті 138.
Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
10.7. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
10.8. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
10.9. Пункт 185.1 статті 185.
Об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
10.10. Пункт 187.1 статті 187.
Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
10.11. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.12. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.